Частина 45

Я мала визнати, все ж ідея тяжіння до Академії – у цьому щось було.
Якби не Академія, то Ха-Ронья швидше за все згоріла б. Є такий феномен – самозаймання.
Паранормальне явище, внаслідок якого людина може спалахнути без видимого зовнішнього джерела вогню. Існування явища не доведено та заперечується більшістю земних вчених.
Але ось у цьому світі саме нам вдалося бути присутнім при вдалому завершенні подібного явища. Вогонь, який вирвався з дівчини, міг би спалити її, як мінімум, але вона від несподіванки розплавила власною силою чаклунські ґрати, і ось тепер сопіла в глибокому сну від втрати сил.
Гертруда точно описала ймовірність, але при цьому повідомила, що зазвичай стихійний дар розкривається набагато раніше.
- На перший погляд із її каналами все гаразд. Хоча, як і в тебе, Таллі, в її оболонках є невеликий дисонанс.
- Фізична форма менша? - раптом подала голос відьма.
Ми дотягли сплячу до гуртожитку, і тепер шушукалися в зеленому куточку Гертруди.
- Так! – погодилася фріційка.
- Я думаю, що вона прийде у нормальну фізичну форму після того, як приборкає внутрішній вогонь. Сплеск з'їдає масу!
Гертруда залишилася з Ха-Роньєю, поки та не прийшла до тями. Як і домовилися, вона вмовила дівчину не акцентувати увагу викладачів на тому, що вона активувала сплячий дар у парку та майже вночі. За легендою та спалахнула, проходячи повз Гертруди, і та надала професійну допомогу. Все ж таки все, що розповіла Гертруда, було настільки неймовірним, що Ха-Ронья погодилася не виносити вибухову причину власних змін на осуд громадськості.
У міру здачі тесту зі стіною, спочатку жіночий п'ятий і четвертий курс, а потім і другий з третім, почали отримувати і теоретичні знання. Пропущене їм начитували замість тренувань на полігоні, тож через десятницю вони приєдналися до своїх груп. Перший курс залишили без теорії, тому нам на інших лекціях чоловіки постійно натякали на "коли?"
Гі пашіла задоволеністю, тому що її заговори та ритуали принесли потрібний ефект – частину лекцій їхній групі читав Дворак. І нехай дівчата так і продовжували ховати обличчя, але ж вогонь в очах не приховаєш. І питання можна поставити, і не одне.
Гертруда отримала як об'єкт для написання курсової – Ха-Ронью. Ще й Брунгільді від дівчини дісталися солодкі шматочки, бо ідея стабілізації ваги на проміжних етапах – це її ідея. Та й з чайками вона допомогла. Саме тому несподівано виявилося, що на точці фінішу сьогодні опинилися усі двадцять першокурсниць.
І ми поплескали Ха-Роньї, що приєдналася до нас.
Бахіра теж плескала.
Тому з наступної десятниці у нас до розкладу додалася стратегія.
І, звичайно ж, не обійшлося без Ризика.

- Чому комусь все вдається, а когось переслідують невдачі? Чому життя одного – героїчна епопея, іншого – любовний роман, а третього – кримінальне чтиво? Звичайно, ми самі плануємо своє життя, і наша доля визначається насамперед нашими рішеннями, нашою інтуїцією, вмінням мислити, адекватно ставитися до всього, що відбувається в навколишньому світі.

Я вкотре виявила, що чоловік безпомилково знайшов мене, і навіть трохи примружився, ніби хотів заглянути під хустку.
Гертруда принесла плітку, що Ризик посилено продавлює можливість академісткам не носити арафатки у стінах Академії. Причому аргументи в нього настільки вагомі, що навіть ректор дослухається до них і починає вагатися.
Аарон Цаїр явно може, і хоче позбутися атрибута, нав'язаного Драхмістаном. За моїми підрахунками, у стінах Академії зараз від сили троє дівчат, корінні драхмистанки. Інші страждають у цих хустках, шукаючи можливості відкривати більше дозволеного.
- Сценарій - це існуючий у нашій підсвідомості життєвий план, який формується в ранньому дитинстві і поступово розгортається протягом багатьох років, часто, крім нашої волі, - говорив Ризик, стоячи за столом потокової аудиторії.
Мені навіть незрозуміла була його присутність, як лектора першого курсу. Чи він вирішив налякати нас як Аарон?
- Щоб сценарій життя був вдалим, а ви переможцями, необхідно мислити стратегічно. Ось, наприклад, чого ви хочете досягти після закінчення Академії?
- Слави, багатства, визнання, - промайнуло над присутніми.
- І за замовчуванням, ви вважаєте, що все це, само собою зрозуміле і додається до успішного диплома? А чому ж більшість тих, хто закінчив це місце, практично не відсвічують у світському житті держав?
- Але ж вони всі працевлаштовані, - не витримав хтось із групи капітанів.

- Ви хочете сказати, що керівні інститути вважають за краще не афішувати імена капітанів, які переслідують піратів, або відкривають нові землі? А талановиті лікарі? Чи багато ви чули гучні імена? З майстрами взагалі щось незрозуміле. Куди вони подіються після того, як? І чому так дорого коштують їхні вироби?
Я знову зазначила, що мене обласкали поглядом, згадуючи капітанів. І довелося нервово посоватись по сидінню, відчуваючи, що не дарма мені тоді здавалося, що не на добро ми перетнулися на «Швидкому».
Хотілося б вірити, що допит із пристрастю капітан пережив, як і наїзд санітарної інспекції, якщо вона існує у цьому світі. І тут же заскребло погане передчуття, з приводу того, навіщо нас так явно макають у бруд. Точніше носом у молоко, як маленьке кошеня.
Адже дійсно, я періодично чула, що самородків, у прямому розумінні слова, не так уже й багато. І осідають вони у великих містах, не афішуючи своє життя та приховуючи власний рівень.
А якщо їх справді забирають звідси? Якне будуй стратегію, а в результаті поманять тебе солодким пряником, й ти кинеш і рідних, і світ, який випестував тебе та дав такий унікальний талант.
- Ви хочете сказати, - подав голос Бартолом'ю, - що хтось зманює найкращих представників після закінчення? Але куди? Чи їх вбивають?
Мені стало погано від цього припущення. Але чоловік мав рацію, такий варіант теж потрібно б було розглянути.
- Але хто? - підскочила поруч Есмеральда, - кому це потрібно?