Глава 8. Костя

В той вечір я ще довго не міг заснути, адже в голові постійно крутилися думки. Невже я справді наважився зробити це? А Міла погодилась мені допомогти. Звичайно я ще поки не дуже уявляв як виконати її частину умови, проте я обов'язково щось вигадаю. Та все ж мені вдалося поспати, проте не довго. Я був настільки схвильований, адже сьогодні ми починаємо працювати над моїм образом. Операція "Закохати в себе Аліну" активована.                                                                                              

Чомусь я обирав, що саме мені вдягнути. Зазвичай мені було байдуже, адже я вважав, що головне це дуже. Однак якщо не виглядаєш як супермодель, то красуня на тебе ніколи не подивиться. Сувора правда життя. В наш час навіть при прийомі на роботу дивляться на твій вигляд. Двадцять перше століття, щоб його.                                                                                                                                            

Обравши прості джинси, сорочку, я поснідав та попрямував до Міли. Двері мені знову відкрила мама дівчини. Вона була неабияк рада, що ми знову почали спілкуватися з її донькою, і абсолютно цього не приховувала. Ех, знала би вона правду, то все би склалося зовсім інакше. Але ще й потрібно готувати їх до поїздки Міли. Жінка запропонувала мені чай, проте я відмовився, адже вони зараз йдуть кудись. Постукавши в двері кімнати, я майже одразу отримав відповідь. Увійшовши в середину, я побачив дещо дивне. Міла сиділа в оточенні якихось журналів, книжок та зошитів. Дівчина нарешті вирішила вчитися чи що?                                                                                                                                                  

- Костя, заходь, - сказала вона, не підіймаючи голови. - Ти якраз вчасно, адже в нас не так багато часу, аби все вийшло.                                                                                                                                                  

- Навчальний рік почався не так давно, - відповів я.                                                                                       

- А ти бачив скільки роботи? - вона нарешті подивилася на мене. - Мені тебе треба змінити всього. Досить вже вдягатися, як персонаж радянських мультиків. Таке відчуття, ніби тобі років сорок, а не вісімнадцять.                                                                                                                                                      

- А я подивлюся, що ти сьогодні в хорошому настрої і прямо таки розкидаєшся компліментами, - фиркнув я, присідаючи на стільчик. - Ніколи не думала почати працювати з дітьми? Вони би тебе полюбили.                                                                                                                                                         

Міла лише закотила очі. В цей же час її батьки зайшли попрощатися. Вони повернуться лише ввечері, а зараз в нас багато часу. Однак мене зачепили слова Міли про те, що мене треба змінювати всього. Не такий вже я й поганий.                                                                                                                                

- Значить так, я досліджувала Аліну. Довелося трошки попрацювати, але якщо ти хочеш отримати Барбі, треба стати Кеном, - посміхнулась дівчина. - Вертикальний солярій любиш?                                   

- Це що таке? - не зрозумів я.                                                                                                                            

- Зрозуміло, значить спільних інтересів в вас не буде, - Міла похитала головою. - Нам треба почати з зовнішності. Звичайно їй подобаються підкачані хлопці, але часу в нас немає на це. Доведеться працювати з чим є.                                                                                                                                            

- Мілка, ти мене просто не перестаєш хвалити, - я склав руки на грудях.                                                     

- Мілка це фіолетова корова з шоколадки, а я Міла, час би вже запам'ятати, - обурилась вона. - А то як стукну зараз, вмить на Альпійські поля попрямуєш.                                                                                       

Так, відчуваю нам з нею весело буде. Ми працюємо разом лише кілька хвилин, а вже наговорили одне одному стільки приємностей. Однак я точно вирішив, що таки називатиму її Мілкою. От подобається мені дратувати це нахабне дівчисько. Хоча в чомусь вона має рацію. Потрібно починати з моєї зовнішності. Але що її саме не влаштовує?                                                                                                    

- Взагалі мені подобається те, як я виглядаю, - врешті сказав я.                                                                   

- Так, цей образ і справді дуже крутий, - посміхнулась Міла. - Вірніше був років сімдесят тому, коли альтернативи не було.                                                                                                                                        

Дівчина впевнено піднялась та попрямувала до мене. Міла змусила мене встати, уважно розглядаючи з чим доведеться працювати. В такі моменти я відчував себе не комфортно. До того ж через різниця і зрості довелося нахилитися. І огляд закінчився не найкращими висновками для дівчини. Невже все настільки погано?                                                                                                                                                

- Збирайся, - врешті сказала вона. - Будемо з тебе підлітка робити, а не мого дідуся. А йому, між іншим, сімдесят років.                                                                                                                                                   

Що ж, я швидко забіг додому, аби взяти речі та гроші. Мені вдалося назбирати досить значну суму, та й мама мені постійно дає, аби я купив собі щось. Ось зараз якраз чудова можливість. Що я даремно все літо працював? Тут має вистачити на все, навіть на перший час аби водити Аліну кудись. А потім літом я знову буду працювати. А поки мені треба почати нове життя...