Глава 11. Міла

Що ж, вчора і справді було весело. Звичайно підкати Кості - це щось. Йому би свої курси по пікапу відкрити. Може якась би дівчина й повелося, проте точно не Аліна. Однак він набрався впевненості, а це вже головне. Я взагалі так скажу, якщо він наважився таке говорити, то йому вже нічого не страшно. Якщо чесно, я до останнього сумнівалася, що він погодиться це робити. Напевно йому і справді так сильно подобається Аліна.                                                                                                                               

Але сьогодні в нього перший день в новому образі, і мені вже цікаво, як відреагують інші. Ввечері ж до мене прийшов Рома та залишився ночувати, адже батьки повернуться лише в обід. Ну, а я була не проти. Довелося розповісти йому частково правду, бо він бачив як ми повернулися вдвох. Я лише сказала, що просто Костя хоче змінитися, і просить мене, аби я йому допомогла по старій дружбі. Про справжні причини я вирішила промовчати. Треба буде сьогодні розказати це саме Ілоні, та й взагалі притримуватися такої теорії.                                                                                                                            

- Які плани на вечір? - запитав Рома.                                                                                                              

Напевно він знову хоче провести зі мною час. Майже кожного разу, коли ми з ним так зустрічаємося, він ставить мені одне і те саме питання. І кожного разу я не знаю, що йому відповісти, адже відчуваю, що він обов'язково захоче серйозно поговорити. От тільки я не впевнена, що мені це потрібно. Рома справді важливий для мене, однак я не закохана в нього. Рано чи пізно наші такі зустрічання закінчаться. І можливо краще би було зробити це якомога швидше. Проте я занадто егоїстична, аби це зробити сама.                                                                                                                                                     

- Думаю, з батьками час проведу, - потиснула плечима я. - Сам знаєш, вони зараз не так часто бувають вдома.                                                                                                                                                                  

- Ну добре, - посміхнувся він. - Мені ще додому треба заскочити, зустрінемося вже в школі. Знаю, ти як завжди будеш прекрасною.                                                                                                                               

Я ж могла лише посміхнутися у відповідь, адже ніколи не знала, що на це відповісти. Зараз мене більше цікавило те, як Костя з'явиться в школі. Наші однокласники точно будуть здивовані. Як би Аліна не подумала, що в нас з'явився новенький. Хоча тут я б навіть не здивувалась. Глянувши на годинник, я зрозуміла, що мені час йти. В цей же момент з квартири поруч вийшов Костя. І він був вдягнений так само, як і вчора. Що ж, не поганий вибір. Треба буде ще перебрати його одяг, може там знайдеться щось хороше.                                                                                                                                                      

- Готовий? - запитала я.                                                                                                                                      

- Як Ді Капріо до вручення Оскару, - сказав він.                                                                                            

- Так, проблеми з жартами, порівняннями та компліментами. Треба буде запам'ятати, аби це виправити, - ми попрямували до школи. - Якщо Аліна з тобою заговорить, максимально намагайся відповідати простими фразами та удавай, що тобі байдуже.                                                                         

- Думаєш, що на неї це спрацює? - здивувався Костя.                                                                                   

 - Переживаю, аби ти випадково не послав її кудись на Шпіцберген, - сказала я. - З твоїми навичками зваблення можна очікувати чогось подібного.                                                                                                 

Решту дорогу до школи я продовжувала йому розповідати те, як він має себе поводити. Все ж в мені навіть прокинувся якийсь азарт. Я хотіла, аби він справді змінився. До речі Костя виявився набагато цікавішим, ніж я думала. Якщо, звичайно, прибрати усі ці його дивацтва, він може сподобатися будь-якій дівчині. Але чи буде це все ще він?                                                                                                   

В школі усі наші однокласниці витріщалися на нього. Аліна ж навіть привіталася з Костьою та мило посміхнулась. Ну, це вже не погано. Мені ж довелося розповісти Ілоні ту частину правди, що і Ромі. Дівчина ж похвалила мене за таке перевтілення для тихого заучки Кості. Ну що ж, це ще лише початок...