Глава 12. Костя

Що ж, моя перша поява була досить ефектною. На мене витріщалися, ніби не впізнаючи. А от Коля мовчав. Пройшов час, ми з Мілою все більше часу проводили разом, адже продумували план моїх змін. І це зовсім не подобалося Колі, адже, за його словами, він мене більше не впізнавав. Все дійшло до того, що в один день він просто пересів від мене, а я залишився один. Проте я наближався до своєї мети.                                                                                                                                                                   

Я навіть по іншому подивився на Мілу. Вона була досить милою, розумною та цікавою, хоча намагалася показати всім, що їй байдуже на решту людей. Але це не так. В один з днів я дізнався, що вони мають певні стосунки з Ромою, хоча там нічого серйозного. Якщо чесно, мені це не дуже сподобалося, і я сам не міг пояснити свої відчуття. Напевно просто я настільки прив'язався до Міли, що хочу для неї найкращого.                                                                                                                         

Сьогодні я в школу прийшов в новому одязі. Мама була настільки рада моїм змінам, що вмовила мене придбати ще щось. Мені було не зручно брати в неї гроші, але не хотілося засмучувати єдину рідну людину. До уроку ще залишався час, а я просто сидів в телефоні. З того часу, як ми посварилися з Колькою, я проводив цей час наодинці. Ну що ж, до випуску не так далеко, якось вже потерплю до кінця.                                                                                                                                                               

- Костя, привіт.                                                                                                                                                  

До мене підсіла Аліна. Вона, як і завжди, була прекрасна. Ця її сукня, гарне волосся, що спускалося хвилями та макіяж, який часто псував її красу, проте зараз дуже пасував. Я помітив, що Міла не зводить з нас погляду. Вона прислуховувалася до кожного слова. Я ж намагався слідувати її порадам. Потрібно удавати, ніби для мене це щось звичне. Я ж кожен день розмовляю з такими симпатичними дівчатами. Тільки Мілі цього не потрібно казати, бо вона мене придушить. Ось це мало не змусило мене посміхнутися.                                                                                                                                           

- Привіт, - сказав я.                                                                                                                                            

Насправді Аліна постійно віталась зі мною, і навіть інколи розмовляла. Проте вперше вона присіла поруч зі мною. А значить тут щось інше. Цікаво, може вона хоче попросити допомоги з домашнім завданням? Я досі думаю як заучка, як каже Міла.                                                                                      

- Ти ж знаєш, що сьогодні п'ятниця, - почала вона. - Які в тебе плани на вихідні?                                     

- Поки ніяких, - сказав я, побачивши, як Міла хитає головою.                                                                         

- В мене поки теж немає, - посміхнулась Аліна. - Може ми би з тобою сходили кудись? Наприклад, в ресторан.                                                                                                                                                           

Я хотів одразу погодитися, проте вирішив трохи зачекати, як мене вчила Міла. Але і затягувати з цим не варто.                                                                                                                                                              

- Чому би й ні, - потиснув плечима я, а потім взяв ініціативу на себе. - Я завтра зайду за тобою о шостій.                                                                                                                                                               

- Чудово, не можу дочекатися, - відповіла вона та попрямувала до свого місця.                                        

Невже це справді сталося? Ми зможемо провести час з Аліною. Однак я зовсім не знаю, як себе поводити з дівчиною. З нею не буде так легко, як з Мілкою. Я не зможу бути собою, а доведеться бути саме таким, як хоче вона. І мені точно потрібна допомога...