Глава 16. Міла

Наближається випускний, і нам з Ілоною вчора ледве вдалося знайти ідеальні сукні. Я хотіла щось світло-блакитне, аби воно пасувало до моєї зовнішності. Та і виглядало би досить круто. А от подруга зупинила свій вибір на яскраво-червоному платті. що вигідно підкреслювало усі її форми. Ну, як каже дівчина, мені не потрібно приваблювати увагу хлопця. А от вона досі сама, та й потрібно ефектно випуститися зі школи.                                                                                                                                        

Сьогодні Ілона ночувала в мене, і ось починається останній тиждень навчання. Далі на нас ще чекатимуть іспити, а потім вступ в університет. І найголовніше - моя поїздка до Мексики. Вона запланована на липень, проте я вже не могла дочекатися. Та й відправлюся я туди не сама. Все ж нам навіть не потрібно було брехати батькам.                                                                                                        

- Ти ще довго будеш збиратися? - сказала я. - Ілона, ну серйозно. Ти вирішила прийти прямо до іспитів.                                                                                                                                                                

- Не бурчи, - фиркнула подруга, виходячи в коридор. - Мені поспішати нікуди. До уроків ще пів години. А тут йти зовсім трохи, - вона почала взуватися. - Вже скучила за своїм коханим? Ви ж лише вчора бачилися.                                                                                                                                                            

- Я не хочу зустріти старість в цьому коридорі, - відповіла я.                                                                         

- Та йдемо вже, - Ілона взяла свою сумку.                                                                                                       

Я поправила свій білий сарафан, та зручніше перехопила сумку. Нарешті ми вийшли з квартири. Костя вже стояв біля моїх дверей та посміхався. Навіть після розставання з Аліною, хлопець все ще дотримувався того стилю, який ми йому створили. Тільки тепер він це робив заради себе та мене. Побачивши мене, Костя притягнув мене ближче до себе та ніжно поцілував. Від його обіймів я просто танула. Це ж треба. ніколи не подумала, що я здатна відчувати такі емоції. Тим паче до свого сусіда, з яким ми не дуже то й спілкувалися.                                                                                                                 

- Щось ви довго, - сказав він.                                                                                                                             

- Дехто не вміє швидко збиратися, - посміхнулась я. - Ти сьогодні вдягнув ту чорну сорочку, що я так люблю.                                                                                                                                                              

- Все ж останній тиждень навчання, - Костя не поспішав випускати мене з обіймів.                                  

- Та досить вам вже, - перервала нас Ілона. - Так ми точно запізнимося.                                                     

Ще раз швидко поцілувавши мене, ми попрямували до школи. В класі вже всі звикли до того, що ми зустрічаємося. Аліна ж спочатку фиркала, а потім просто удавала, ніби нас не існує. А мені було байдуже. Ми й так вчимося останній тиждень. Тепер на уроках ми сидимо разом, адже намагаємося якомога більше часу проводити разом.                                                                                                            

Наближається випускний, на який я піду з чудовим хлопцем, а потім на нас чекає подорож. Це саме те, про що я так довго мріяла. Я не знаю, як все складеться далі і чи витримають наші стосунки перевірку часу, проте я вірила, що все буде просто чудово...