Глава 33

Глава 33

Спалось погано. Особливо, після того, як увесь вечір Хелен проревіла, жаліючи себе і лаючи за власну дурість.

З ресторації доносились звуки музики і гомін голосів – надвечір туди стікались чоловіки, яким шинок відвідувати  не личило, а розважатись хотілось. Хелен намагалась не думати, що князь Оболенський теж зараз розважається в ресторації, в компанії пляшки, місцевого бомонду, і жінок яким начхати на умовності. А що там мають бути такі жінки, то сумніватись не приходилось, на дарма ж відвідувати вечорами ресторації поважним пані вважалось непристойним.

Хотілось спуститись і перевірити, чи дійсно той негідник зараз там, чи це тільки її розбурхана уява і ревнощі навмисно згущують фарби.

Колись їй довелось побувати в салуні. Вона нав’язалась Пітеру, в пошуках ОБраєна, і брат не подумавши дозволив Хелен заглянути краєм ока в світ чоловічих розваг.  Мати тільки посміялась над цією витівкою, сказавши, що дівчинці  не завадить своїми очима пересвідчитись, що не всі джентльмени на справді джентльмени. Батько був не настільки добродушним, і Пітер на тиждень залишився без утримання.

Звісно салуни десь  у Техасі суттєво відрізнялись від місць вживання їжі і плотських розваг в Україні. Але Хелен не сумнівалась що не залежно від зовнішнього вигляду суть цих закладів залишалась однаковою. Чоловічі розваги – карти, випивка, і легкодоступні жінки.

Зуби так міцно стиснулись, що заскрипіли. І Долинська зрозуміла, що більше лежати  в ліжку вона не в змозі. Різко піднялась, і стала навпомацки шукати одяг.

Подумки Хелен уявляла як князь сидить за столом з келихом коньяку, а на його колінах заливається сміхом якась дівчина, з надто низьким декольте. І задертою спідницею. На думці, що дівчина запускає свої пальці у розстебнутий комір чоловічої сорочки і тягнеться до Олександра з поцілунком, Хелен рішуче вийшла з кімнати. Їй треба було пересвідчитись, що все це тільки видумка, а насправді в нижньому залі князя немає.  Ну на крайній випадок, він там є, але без всіляких розпусних дівиць. Що буде, якщо дівиця виявиться в наявності, Хелен не знала.

Але краще б ніяких звабниць там  не було. Надії на тихе завершення вечору розвіяв жіночий сміх, який навіть перебив не дуже зграбну музику. Від злості запалами щоки, і стиснулись кулачки. Ну вона йому зараз задасть перцю. Про те, що буде, якщо хтось побачить Хелен в наспіх натягнутій сукні і з розпущеним волоссям вона навіть не думала. А варто було б. Дівчина нерішуче зупинилась на сходах, перекинувши пасма волосся на спину, і пригладивши його біля скронь. Вертатись і перевіряти як вона виглядає, дівчина не хотіла.

Навпаки, хотілось по швидше переконатись, що вона помиляється, і повернутись в тепле ліжко, посміявшись над своєю ірраціональною тривогою і зовсім не доречними ревнощами. Подумавши так, Хелен пішла на компроміс із своєю цікавістю – в зал заходити вона не буде, тільки подивиться чи є там Оболенський. І навіть якщо князь там виявиться у комплекті з якоюсь куртизанкою, влаштовувати скандали вона йому теж не буде. І навіть утримається від того, щоб розбити графин об чорноволосу голову, чесно-чесно. Просто повернеться в кімнату, і буде будувати плани помсти. Зрештою, помсту треба подавати холодною. Просто треба переконатись, що мститись є за що.

А може князя там взагалі не має. Тоді Хелен посміється над своєю дурістю, і спокійно засне. Ось. А для цього заходити в ресторацію не треба. Досить заглянути із-за портьєри. Один разочок.

Так притримуючи однією рукою погано зашнуровану сукню, а іншою відхиляючи портьєру, Хелен висунула носа в зал ресторації, нагадуючи собі самій цікаву кішку. В носа вдарив запах їжі, алкоголю і парфуму. На щастя зайнятими виявилась тільки половина столиків. В залі панувала напівтемрява, джерелом світла були невеличкі ліхтарики на столах, і підвищення з музикантами, які виводили чергову бравурну мелодію.

Якась жіночка, з кришталевим келихом в руках, витанцьовувала перед музиками, і компанія чоловіків за столом плескала їй в долоні. Хелен задивилась на цю безстидницю, відчувши як важко закалатало серце в грудях – жінка була красивою, фігуристою, в сукні яку складно було б назвати пристойною.

Хелен змусила себе відірвати погляд від танцівниці, щоб ретельно оглянути інших присутніх, і відшукати нарешті поглядом князя Оболенського, що в напівтемряві було складно. Але по при те, що темноволосих чоловіків в  залі було кілька, та князя там не спостерігалось.

- Не мене шукаєш, пташко? – на талію лягли чиїсь руку, і Хелен опинилась міцно притиснута до грудей когось чужого. – Ходімо, пригощу.

Те, що Хелен пручається, і намагається звільнитись з нав’язливих обіймів незнайомець зробив вигляд, що  не помічає. Він приобнімав дівчину  за талію, і впевнено вів за один із столиків. Перелякана Хелен усвідомила, що Оболенського в ресторації взагалі немає. А вона, в компанії виділяючого пари горілки молодика – є. і дуже про це пошкодувала.

- Це якась помилка, відпустіть мене негайно! – нарешті випалила Хелен. Від різкої спроби звільнитись сукня затріщала, і у Хелен оголилось плече.

- Помилка, це те що така красуня вагається до якого столу приєднатись! – запевнив дівчину незнайомець, явно гусар, що стало зрозуміло по короткому розстебнутому доломану. І чмокнув Хелен в оголене плече. – Ну чого ти, зажата якась.

Дівчина здригнулась від дотику чужих губ, і стала борсатись активніше, привертаючи до їх пари увагу. З усіх боків залунав сміх, улюлюкання і непристойні фразочки:

- Ого, де ти її знайшов?

- Яка краля, циганка?

- А гаряча кобилка, я б її об’їздив!

- Негайно відпустіть! – підвищила голос Хелен. – А то закричу!

- Кричи, - погодився гусар. – Я знаю прекрасний спосіб як закрити жінці рота.