Глава 6

Глава 6

Уроки матінки Фло нарешті пригодились, подумала Хелен, встаючи наступного дня з ліжка. Сьогодні власний план здався їй аж надто зухвалим і дівчині самій стало лячно. Але окрім іншого Хелен була ще й вперта, і якщо вже вирішила завоювати Олександра, то так тому і бути.

- Ну не зовсім завоювати, - поправила себе дівчина, тягнучись до сонетки, щоб покликати Джейн. – Скоріше обкрутити і звабити. Та яка різниця? Головне, що нічого поганого в цьому немає, і ми будемо обидвоє щасливі.

Покоївка принесла легеньку денну муслінову сукню кольору рожевого попелу.

- Ну і гаразді ж ви спати, - посміхнулась смаглява дівчина, розкладаючи сукню і аксесуари на ліжку. – Вже південь.

- Це все зміна країни,  - потираючи очі відмахнулась Хелен. – Слухай, а ти пам’ятаєш що там розповідала матінка Фло про женихів?

- А як же, - Джейн закінчила з одягом і встала склавши руки на грудях, очікуючи допоки хазяйка умиється і дозволить себе одягнути. – Мама тямить в цих речах як ніхто інший, гріх забути таку науку.

Повні губи покоївки красиво вигинались в усмішці, чорні як смола коси спадали з обох боків на плечі з-під білого чіпця, а зелені очі дивились пронизливо. Багато хто дивувався, як Хелен тримає біля себе покоївку набагато вродливішу від себе. Та вони з Джейн виросли разом, мати Джейн, Флоренс Навас разом з чоловіком служили сім’ї Долинських ще з Техасу. Тому дівчата потоваришували, і Хелен ніколи не бачила в покоївці суперницю. Тим більше, що саме Джейн, навчена матір’ю, допомогла Хелен стати гарнішою, використовуючи стародавні рецепти Навас.

Флоренс Навас, а для близьких просто матінка Фло була переселенкою з Іспанії. Жінка з вередливим характером. Але від чоловіків відбою не мала ніколи. Що правда останні років з десять берегла вірність Хорхе, який виконував обов’язки камердинера Долинського старшого.

Хелен взимку обожнювала сидіти на кухні та дивитись як матінка Фло місить тісто на булочки з корицею, з тістом жінка поралась справно, і було в її рухах щось магічне. А під час викручування пересипаних цукром слимачків із тіста, матінка Фло підливала молодій сеньйориті чаю з травами за власним рецептом, і давала їм з Джейн і іншою донькою – Ізабу, настанови, як вести себе з чоловіками.

- Чоловік-мисливець, йому просто необхідно весь час щось здобувати, за чимось ганятись, а те що само йому під ноги падає, то йому, паскуді, не цікаво, - розповідала матінка Фло. – Тож, якщо сподобається вам чоловік, ви для нього найперше маєте стати неприступним бастіоном, твердинею, яку необхідно осаджати і завойовувати.

- А якщо він не захоче7 – прискає від сміху Ізабу, найменша з доньок матінки Фло.

- А ти маєш зробити так, щоб захотів! – відповідає кухарка. – І оце я вам скажу, найцікавіше. Бо насправді полювання і облогу ведеш ти.

- Зовсім нас заплутала, - відриваючись від перебирання горіхів фиркає Джейн.

Хелен в розмову не вмішується, просто попиває чай, спостерігає та слухає. Дівчина потішається з хитрої науки від немолодої іспанки, тому що впевнена, їй всі ці виверти застосовувати ніколи не доведеться.

- А і заплутала, - погоджується матінка Фло, одночасно викладаючи злегка збільшені в об’ємі булочки на деко. – Мізки пудрити я вмію. І вас навчу. Щоб чоловік захотів вас завойовувати, треба його зачепити, кинути йому виклик, виділитись з загальної маси оточуючих його жінок, а потім почати ігнорувати. Як це зробити? Проїдься перед ним по чоловічому на коні чи обіграй його в карти, поціль з одного пострілу круку в око, а якщо не вмієш  - то спечи такі енсаймадас, щоб він голову втратив від їх смаку. То вже від обставин залежить.

Хелен водить пальцем по дошці грубого кухонного столу, дерево відполіроване, тепле, матінка Фло відволікається від розмови, відносячи деко поставити в піч. Ізабу хіхікає, і пошепки обіцяє завтра ж випробувати нові знання на Остінові Маєрсі, синові мельника з Віндміл-стріт, пригостивши його материними булочками.

- Сеньйорита, та покваптесь же,  сеньйора Анастасія веліла вас зібрати як найшвидше,  - відволікла Хелен від приємних спогадів покоївка.

- А що таке?

- У неї якісь плани на сьогоднішній день,  - знизала плечима Джейн, хоч по очах з веселими бісиками було ясно, що таки дівчисько щось знає, підслухавши від інших слуг. Служницю з Нового Світу по звичці недооцінювали, вважаючи що вона не розуміє української.

Але Хелен не стала розпитувати, натомість закінчивши ранковий туалет з умиванням і освіжуванням роту спеціальною сумішшю з м’ятою. Джейн допомогла їй одягнути нову сукню, з білою мережевою оторочкою. Корсаж сукні був розшитий шовковими візерунками, які імітували маргаритки, а подол сукні був прикрашений маленькими букетиками квітів з темно рожевих стрічок. Такі ж самі квітки прикрашали шляпку.

Зібравши буйні каштанові кучері в тугу зачіску, і закріпивши шляпку, Джейн відступили від господині, даючи тій можливість оглянути себе в люстерці. Хелен залишилась задоволена образом легкої ніжності, яка віяла від неї.

Графиня Верьовкіна чекала племінницю в їдальні. Лакей подав дівчині сніданок – каву, тости, яєчню з сосискою. А як тільки слуга покинув приміщення, Настася Яківна заговорила: