Глава 8

Глава 8

Олександр спостерігав як малознайома дівиця забиває баки його донці. А Саша захоплено слухає, сиплючи питаннями. Його охопило дивне почуття ревнощів і ніжності. Хелен так щиро і захоплено розповідали дитині про подорожі, про інші народи, сам він ніколи не додумувався скільки всього розповідати малій. Жива цікавість дівчинки до навколишнього світу приємно його вразила.

Американка теж пожвавіла, в її розмові почали зустрічатись англійські слова, так захоплено вона поспішала розповісти Саші наступну байку. Не забуваючи при цьому нарівні з дитиною копирсатись в піску, вишукуючи ракушки. Самі того не помічаючи, дівчата все ближче підбирались до води, перебираючи скарби на лінії прибою. Вітер надвечір став сильнішим, і хвилі зухвало набігали на пісок, пелени суконь і в Хелен і в Саші були замочені, але вони захоплені своєю справою на це не звертали увагу.

Аж ось хвиля видалась аж надто сильною, вона з розгону гепнулась об велику каменюку, що лежала на березі, розсипавшись на безліч бризок. І ці бризки щедро обсипали Хелен і Сашу. Обоє миттю намокли з голови до ніг. Саша залящала, від несподіванки. Стоявша неподалік няня миттю підхопила дівчинку, і укутавши  в заздалегідь взяту шаль, повела геть від моря, пояснюючи необхідність переодягтись.

Хелен підхопила забуту корзинку з мушлями, і теж повернулась до берегу. Мокрий одяг обліпив її тіло, і від пориву вітру шкіра вкрилась гусячою шкірою. Добре, що Олександр був за кілька кроків від неї, і не бачив цих деталей, запізніло подумала дівчина. Вона подивилась на князя, і її буквально обдало жаром.

Олександр відверто споглядав її тіло, навіть не думаючи відвернутись. Мокрий одяг відкривав тепер більше, ніж приховував. Піки грудей, вигин талії, округлий зад, споглядання Хелен в мокрому одязі відізвалось жаром в його грудях, який поволі опускався до стегон, пробуджуючи бажання. Князь важко зітхнув, проганяючи наслання, і зробив кілька кроків на зустріч дівчині, маючи намір забрати у неї корзинку.

Вона спостерігала за ним широко розплющеними  очима, не промовляючи жодного слова. Коли Олександр перехопив корзинку з її рук, їх пальці на мить доторкнулись, і дівчина відчула як від її руки біжать по тілу голки, впиваючись в хребет і змушуючи забути як дихають.  Раптом відчулось, що Олександр аж надто близько, нависає над нею, розплющує свою міццю, опалює жаром. А вона застрягла немов муха в бурштині, не може змусити себе поворухнутись, тільки очі невідривно вдивляються в обличчя коханого чоловіка.

Час зупинився. Шум моря став далеким і непомітним для них обох. Олександр тонув в прірві чорних очей, і не мав сили себе стримувати, буквально одурманений запахом цієї жінки, її близькістю і податливістю.  Її ледь привідкриті губи здались йому неймовірно жаданими, і він не втримався, схилившись до дівчини, захопив її губи в полон своїх. Він цілував її владно і сильно, не помітивши як встиг покласти руку на потилицю Хелен, заплутавшись пальцями в мокрому волоссі, не даючи їй можливості ухилитись.

Але дівчина і не мала наміру зупиняти його, бо сама стала ніби воскова, і танула в полоні чоловічих губ. Голова стала геть порожньою. Всі її думки і плани розвіялись, залишилось тільки відчуття трепету в середині грудей, на яке вона не могла не звертати уваги. Там розпускалась вогняна квітка, яка погрожувала поглинути Хелен і спалити до тла в полум’ї бажання. Олександрові губи тверді і м’які одночасно з солоним присмаком моря обіцяли дівчині незрівняну насолоду.

Хелен подалась на зустріч чоловікові, і квапливий порух змусив ногу підвернутись в піску, від чого дівчина на мить прийшла до тями, усвідомивши, що ледь не зруйнувала своєю покірністю всю гру. Вона застогнала, ледь чутно, і змусила себе вирватись з чоловічих долонь, перериваючи поцілунок. Важко дихаючи, як викинута на берег рибина, відступила від Олександра на пів кроку, і зібравшись з духом дала йому ляпасу.

Маленька дівоча долонька багровим знаком відбилась на князевій щоці. Він здригнувся, автоматично потираючи місце болю, і його грозові очі прояснились:

- Прошу мене вибачити, - з коротким кивком підхопив забуту в піску корзинку з мушлями і як ошпарений заспішив геть з пляжу.

Хелен не відповіла, сподіваючись що її збите дихання і почервонілі щоки цілком зійдуть за демонстрацію гніву й обурення. Дивилась в спину князю, і тільки міцно стиснула кулачки, нехай не думає, що вона легко доступна! І тілько трохи заспокоївшись гордо і неквапливо попрямувала до сходів, що вели з пляжу, туди де чекала тітка і майбутня свекруха.

Коли вона піднялась нагору Оболенських вже й слід охолов. Поспішили додому зігрівати і й переодягати маленьку Сашу. Графиня Верьовкіна виглядала злегка збентеженою.

 - Що ти там Сашкові наговорила? – накинулась вона на племінницю. Хелен перевела дух, значить як князь її цілує ніхто не бачив. Вона постаралась щоб її голос звучав з непорозумінням:

- А що трапилось?

- Та він же вилетів як чорт із пекла! – посміхнулась графиня. – Я його таким лютим вже давно не бачила. То що там внизу відбувалось?

- Нічого, - спокійно відповіла Хелен. – Мабуть він переживає за доньку.

- Ну нічого, то й нічого, - в блакитних тітчиних очах стрибнули і пропали бісенята. – А ти ж теж мокра! І мовчиш!

Хелен тільки відмахнулась. На дворі тепло, а до солоного моря вона звикла. Але дозволила тітці забрати себе додому. Все таки справжній пані не пасувало ходити в мокрому одязі з білими соляними розводами. А за зовнішністю мадемуазель Долинська слідкувала прискіпливо.