Глава 16

Глава 16

Легка мазурка закінчилась так само швидко, як і розпочалась. Хелен повернулась до тітки, і поручик стримуючи дане їй слово відійшов, щоб запросити на танець іншу дівчину. Хелен перевела подих. Схоже поручик не тримає на неї зла, і нарешті зрозумів, що не може претендувати ані на її серце, ані на тіло. Дівчина дозволила собі задоволену посмішку.

- І чому ви так радієте? – пролунало над вухом, і дівчині раптом стало нічим дихати, адже князь Оболенський нависав над нею, пропікаючи холодним поглядом.

- А вас це має обходити? – що ж як він грубіян, то і вона не має бути люб’язною. І дівчина нагородила Оболенського холодним поглядом, що правда для цього їй довелось задерти голову, щоб дивитись йому в обличчя.

Олександр відмітив, що з її погляду зникли кокетливі бісенята. Зараз вона вела себе приблизно так, як вели себе його колишні коханки, коли усвідомлювали, що він не буде на них одружуватись. І знову неприємна гуща сколихнулась в його душі, коли князь порівняв дівчину із своїми коханками, пригадавши як вони м’яко стелили, а потім випускали кігтики, намагаючись його привласнити. Правда, Хелен Долинська, від самого початку вела себе з князем прохолодно, лише поглядом видаючи себе. Але здається зараз остаточно втратила до князя цікавість.

Роздратоване самолюбство князя буквально кричало, що треба щось чинити, і якось повернути її прихильність. І ще чого, подумав обурено  князь. Невже він буде сам залицятись до чужої нареченої, граючи з нею в усі ці куртуазні ігри, які сам так зневажав? Не бути цьому!

- Туше, - признав він, спостерігаючи, як Хелен залпом випиває вміст свого келиха.

Так, дівчина не змогла подавити внутрішнє хвилювання. І мусила сховатись за келихом з вином, щоб не почувати себе ніяково. Вино вдарило в голову, поєднання з суцільним хвилюванням, змусило вести себе не зовсім адекватно. Дівчина знову подивилась князеві в очі, відчуваючи, як між ними з’являється незрима струна, яка аж бринить від напруги.

- Мала гарного партнера, - нарешті промовила Хелен. Князь моргнув, перериваючи зоровий контакт. І Хелен повторила фразу. – Я радію, що знайшла гарного партнера.

Еге, ж зло подумав князь, поручик ще той пройдисвіт. Але вів він дівчину у танці бездоганно. Час від часу торкаючись її оголеної спини своїми пальцями, і викликаючи у князя стійкі бажання ті пальці зламати. А тепер ця розпусниця радіє, що його знайшла.

- Поручик не найкраща вам пара,  - вирішив попередити дівчину князь.

- Я заручена, тому то не ваша справа, - по своєму витлумачила його слова Хелен. Чого придумав, обирати їй наречених.

Але князь зрозумів її слова по своєму. Його уява і так була безжально розпалена. Він відчув роздратування, і більше не роздумуючи підхопив дівчину під лікоть, вивів з вітальні. Він лишень хотів з нею проговорити. В останнє покликати її здоровий глузд, звернути увагу, що дівчина веде себе непристойно. Зрештою мадемуазель Долинська має значний вплив на маленьку Сашу Оболенську, і він як дбайливий батько, мусить попередити дівчину, що якщо вона і далі буде провокувати чоловіків, він відмовить їй в доступі в свій дім. Саме так!

Хелен слабо пручалась, намагаючись одночасно не привертати увагу до себе з князем. Тому майже покірно пішла за ним з вітальні. Вино і близькість Олександра вимикали їй голову. Здавалось вона й на край світу піде за цим чоловіком, якщо він поведе.

Але коли вони віддалились від сповненої музикою вітальні, і через чорний хід вийшли на вулицю, опинились у внутрішньому дворі, дівчина випростала свою руку з князевих пальців, і повернулась до нього.

- Що Ви собі дозволяєте? – зло зашепотіла вона. Навіть тут, в напівтемряві двору могли знайтися слуги, які б почули зміст їх розмови.

- Ви ведете себе непристойно! – теж зло зашепотів князь.

- Хто б говорив! – Хелен зрозуміла, що їй зараз будуть читати нотації. – Може Ви мені татусь? Ви зарозуміла, холодна зануда! У цієї стіни і то більше пристрасті!

- Що-о-о? – розлютився князь, підступаючи до дівчини поближче. То їй треба пристрасть? Негідниця, геть позбавлена моральних принципів.

- Позбавте мене своїх повчань, містер зануда! – геть не чемно додала Хелен, остаточно втративши голову. І розвернулась тікати, щоб її не настигла істерика прямо тут, у князя на очах. Він спробував зупинити дівчину, але Олександрові вдалось вхопити тільки бант на попереку, затріщала тканина, і блискуча стрічка залишилась у князевих руках.

Хелен різко пригальмувала. Стримуючи на язиці всі відомі їй лайки. А вона їх знала багато – два роки серед ковбоїв це вам не інститут шляхетних пані. Зробила кілька вдихів, притримуючи тканину біля грудей, тому що сукня, позбавлена підтримки у вигляді стрічок загрожувала оголити бюст.

- Ви ще гірші, ніж я собі уявляла, - ображено випалила нарешті князеві. І знову рушила до будинку.

- Стривайте, - покликав її Оболенський. – Вам не можна в такому вигляді до гостей.

І дівчина заклякла як вкопана. Це він слушно зауважив. Якщо з’явиться в такому вигляді у вітальні, буде скандал.  І Іван Долинський по приїзду задасть доньці такого перцю, що мало не покажеться. Бо така витівка як зникнення в компанії чоловіка і зіпсована сукня, вважай свідчення зіпсованої репутації, що покладе тінь на всю батькову компанію, акції миттю знизяться в ціні. І бувайте стімботи.

- Я не хотів, щоб так вийшло, - спробував виправдатись Олександр. І зрештою знову відчув роздратування. – Хіба не можна було одягнути пристойну сукню?!

- О, то ви мені ще й будете розповідати як вдягатись? – не втрималась від їдкої відповіді Хелен. – Покличте краще якусь дівку з голкою і ниткою. Хоча, ні, не треба! Генералові слуги розтріпають все хазяїну.

- Чекайте тут, - погодився з її доводом Оболенський. – Я накажу подати екіпаж, і обрисую ситуацію графині Верьовкіній. Думаю вона погодиться, що Вам краще негайно покинути прийом.