Скарби Примарних островів. Карта і компас

Розділ 11 "Місто з очима звіра" - 4

Пірати вирушили до гори. Ярош узяв з собою Ітану, Берна, Макса, Катерину та Лауру, яка несподівано попросилася з ними.

– А вчитель не розлютиться? – запитав у дівчини Мандрівник, коли вони зібралися в дорогу.

Лаура засоромилась: певно, Ричарду не було відомо про її бажання.

І тепер ушістьох вони піднімалися по річці, залишивши на кораблі тих, хто міг змагатися з волею графа Елігерського.

– Перше, що я хочу побачити, коли повернуся, – це наші чорні вітрила, які віддзеркалюються у воді, – сказав Ярош, прощаючись із Фенікс, що відпускала його з важким серцем.

Потік пірнув у ліс, річка звузилась, обміліла. Весла подекуди шкрябали кам’янисте дно, і врешті-решт пірати були змушені покинути човен, і далі йти пішки.

Заночували в лісі під тихі голосіння папуги, який супроводжував їх від самого моря.

Сидячи на горбочку, що поріс травою, Ітана розкладала пасьянс. Вдалині від чаклуна карти не брехали. Але їхні обіцянки їй не подобалися, ворожка хмурилась.

Так і заснули, не ризикнувши розвести багаття. А вранці пішли далі.

Ярош, Берн та Макс прорубували шлях крізь хащі. Одразу за ними йшли Ітана і Катерина, Лаура трохи відстала. Думки її линули до тих, кого вона покинула на морському березі.



Наталія Девятко (Natalia Devyatko)

Відредаговано: 20.08.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись