Розділ 8

Я відкрила очі та ще деякий час валялася в ліжку з абсолютно безглуздою посмішкою. Мало того, що мені снився Нейтан, так я ще згадала наші вчорашні посиденьки в бібліотеці. І раптом я зловила себе на думці, що цей стан мені дуже добре знайомий. Так, ще не вистачало закохатися! Хоча, чому б і ні... Новий світ, новий досвід... Ніхто ж мене не квапить.

Так вистачить вже разлежуватись! Хтось, комусь вчора обіцяв млинці. А обіцянки, як відомо, потрібно виконувати. Поки приводила себе в порядок, складала план дій. Насамперед потрібно зібрати ягоди, для приготування сиропу. А потім млинці. Так, сніданок через пару годин, тож я повинна встигнути. До того ж у хлопців вранці тренування. А після вони підуть у свої кімнати, приводити себе в порядок... Точно повинна встигнути.

Взявши на кухні необхідний посуд для збору ягід, я вирушила в сад, який знаходився за будинком. Мій шлях лежав повз майданчик для тренувань, тому цілком зрозуміло, що я побачила тренування хлопців. А там було на що подивитися! На середині майданчика знаходився Нейтан, а всі інші розташувалися по колу. Сила і грація, точність рухів, яка відпрацьована роками. Всі їхні дії нагадували більше танець, ніж бій. Рухи то плавні, то різкі, дзвін клинків... Це зачаровувало... Мені довелося насильно себе змусити піти збирати ягоду, бо якщо я продовжу витріщатися на їх тренування, то всі залишаться без сніданку.

Через дві години у мене були приготовлені млинці, оладки і панкейки. А також, наскільки вистачило часу, щось на зразок варення з суниці, малини та агрусу. Ще вирішила поставити на стіл сметану і солодкий сир, як для налисників. Думаю, чоловікам повинно сподобатись.

І тільки я подумала, що вже все готово, як в будинок зайшли хлопці. І швидко пройшли кожен у свою кімнату, приводити себе до ладу. Через хвилин десять в кухню увійшли сім неймовірно гарних та голодних чоловіків.

- Всім доброго ранку. Як тренування? Вдалося? - вирішила запитати я.

- О, так! Нейтан сьогодні просто в ударі! Він нас ганяв, по майданчику, як адептів перволіток - почав розповідати Стівенсон - Але найстрашніше в цьому всьому було, знаєш що Аріна? Він посміхався! Все тренування. Це моторошно. Не знаю як хлопці, а я все думав, де вже облажався!

- Навіть у мене виникла така думка - підтримав його Андре.

- Ой, та досить вам, просто може бути у мене гарний настрій? - сміючись, огризнувся Нейтан.

- Так це і лякає - піддів його Леон - так добре, досить про бої. Краще про смаколики від Аріни. Що у нас тут?

Я все розповіла і показала.

- Тільки ось варення краще щоб було холодним - так буде смачніше. Але я побоялася ставити його в холодильну шафу, щоб не зіпсувати артефакт.

- Так, це взагалі не проблема. Я можу з цим допомогти - сказав Андре - за допомогою моєї магії можна швидко охолоджувати до потрібної температури. Яку потрібно?

- Так? Це було б чудово! Ось такої температури як сметана, зможете?

- Звісно зможемо, але за однієї умови!

- Якої?

- Ти до нас усіх будеш звертатися на «ти», домовилися?

Весь цей час Нейтан не відривав від мене зосереджений погляд, і мені здавалося, що всі в курсі наших з ним нічних посиденьок та пригод. Але, після прохання ректора, я помітила, що Нейт помітно напружився. Дивно, що не так? Йому не подобається, що я з усіма буду на «ти»?

- Так, звичайно, без проблем. Якщо це всіх влаштовує?

Всі дружно кивнули головами.

Пара секунд і все було потрібної температури.

- Це, просто неймовірно і красиво, Андре. А ти все що завгодно можеш заморозити?

- Абсолютно! Від води то живої істоти.

- Ого! Як серйозно...

- Страшно? Не переживай ми всі можемо прекрасно контролювати свої сили. І проти живих істот, ми застосовуємо їх тільки при гострій потребі.

А я задумалася, і згадала ту ситуацію, яку спостерігала ще у своєму світі. Тоді в кімнаті Нейтана, його дар вийшов з-під контролю. І його туман зміг торкнуться мене. І раптом, я згадала його слова про те, що йому не потрібна тварюка з іншого світу на роль пари. Я швидко поглянула на нього, і не знаю, що він побачив, але його посмішка миттєво згасла.

Правильно, так буде краще і простіше. Не треба мені з ним зближуватися. Адже невідомо як він відредагує на те, що я з іншого світу. Хоча, чому не знаю, тоді він чітко висловився з цього приводу. Стало боляче і гірко, тільки від однієї такої думки.

- Так добре. Давайте розмови залишимо на потім, а зараз нумо снідати, поки млинці не охололи - гарячими вони смачніше.

Мій настрій впав до мінусової відмітки. Ось тобі й нові відносини в новому світі. Я навіть з Леоном це питання не обговорювала. Але ж я поняття не маю чи можна мені вільно про це говорити, чи загрожує мені це чимось. Весь сніданок я була занурена у свої думки. І не помітила, що настрій зіпсувалося не тільки у мене. Деякий час по тому Леон запитав у мене:

- Маленька, все гаразд? Щось трапилося?

- А ні! Просто дещо згадала... Неважливо. Потім. Смачного! Я піду, їжте. Посуд залишите, я потім помию.

І я втекла в оранжерею. Сіла на гойдалки та банально розплакалася.