Розділ 11

Аріна

Не скажу, що мене сильно приваблює ритися в землі, але це вдома я могла знайти собі цікаве заняття, щоб заспокоїтися. Тут же я б пішла в бібліотеку, але туди зараз не можна. Там Нейтан з цим піжоном.

- Пф! Ось, же гад! Це ж треба було так мене роздраконить. Цап безрогий, зі своїми гидкими натяками - я бурчала собі під ніс і не помітила, що вже не одна.

- І хто ж тебе, так... Ем, як ти сказала? Роздарк ... - спробував повторити Стівенсон.

- Раз-дра-ко-нить - по складах повторила я- Так, є тут один...

- Що знову з Нейтаном посварилися?

- Та якби! З ним ми швидко знаходимо розв'язання проблеми, тут інший... Гаразд, дурниця. Ти один або всі разом?

- Усі. А ти що тут робиш?

Я присіла на лавку, стягнула рукавички і сказала:

- Так з бур'янами воюю...

- Руками. Тобто, вручну?

- Ну так. Я тут садових інструментів не знайшла, так ось так якось...

- Аріна, ми магією все це робимо...

- Стів, я за вас дуже рада, але є одне маленьке "але": у мене немає магії.

- У сенсі, зовсім? Ніякої?

- Угу. Ніякої.

- Як же ти?

- Просто - посміхнулася я йому - все ручками.

- Ні, так не піде! Ти нам говори, ми будемо допомагати, по-братерськи - він підсів до мене і обійняв - домовилися?

- Домовилися. Тільки якщо по-братерськи - сміючись, уточнила я. Згадала, що у нас кажуть що жарті легше донести правду. Ось і я думаю, що в жарті, ми уточнимо що друзі - Стів, так котра година?

- Дванадцять тридцять, а що?

- Так пора готувати обід. Ну, що пішли: нас чекають великі справи?

Стівенсон якось знітився, але кивнув. Розвернувся, щоб йти, але я відчуваю що він про щось хотів запитати.

- Стривай, Стів! - утримуючи його за руку - Мені здається чи ти хотів щось сказати?

Він пильно на мене подивився. І ніби то щось для себе вирішивши, й важко зітхнувши сів на лаву. Я не стала його квапити, знаючи як складно почати незручну розмова. А те що, вона буде саме такою, у мене сумнівів не було. Через пару хвилин Стів сказав:

- Я не знаю, як почати цю розмову…

- Коли не знаєш з чого почати, то почни з головного - тихо відповіла я.

- Аріна, я не хочу бути братом - якось згорбившись, промовив він - тільки не для тебе.

Так, щось подібне я і передбачала. Адже бачила, як вони з цікавістю дивилися і слухали. Але подумала, що я для них просто незвична, тому і цікава. Я вже знала його відповідь на наступне питання. Але вирішила, щоб потім не було недомовок і помилкових тлумачень, він повинен це озвучити.

- Стів, а ким ти хочеш бути, для мене?

- Парою - подивившись мені в очі, тихо сказав.

Як же я не люблю такі ситуації. Вони тим і погані, що як би ти не підбирав потрібні і правильні слова, вони завжди будуть недоречні. Тому що закоханий, крім позитивної відповіді, не готовий почути іншого.

- Знаєш, Стів. Те, що зараз тобі скажу, знаю, що не сподобається - він стиснув край лави, але залишився сидіти на місці - Кажуть, що вибирають чоловіки, і можливо так і є. Але я вважаю, що останнє слово завжди говорить жінка. Я дуже добре знаю, що ти зараз відчуваєш. І знаю, що ти бажаєш від мене почути. Але я не можу тобі відповісти згодою! Це не, тому що ти мені несимпатичний - навпроти, дуже навіть! - я помітила, що він посміхнувся – Але ж, тобі буде мало моєї симпатії? І стосунків із жалості ти теж не бажаєш? Так?

- Так! - вже дивлячись на мене, сказав він.

- У цьому світі, кожна раса може вибирати собі пару самостійно, спираючись на симпатії, почуття, емоції. Кожна, але не всі, правильно? - після його кивка, я продовжила - Те, що я скажу тобі далі, попрошу залишити тільки між нами. Добре? - знову кивок - Стів, ще за кілька місяців до того як я потрапила до Леона, я отримала зв'язок з іншою людиною, А якщо точніше з його силою. І я абсолютно не очікувала, виявитися в безпосередній близькості від нього. Тому зараз, я не знаю, як йому все розповісти, не відштовхнувши його тим, що довгий час не могла прийняти. Хоча розумію, що його сила вже мене ніколи не відпустить.

- Ти зараз про Нейтана?

- Так, саме про нього.

- Так, а чому не можеш сказати? Він буде щасливий.

- Я знаю. Але є дещо, з мого минулого.… Те, що поки не дає мені йому відкритися ... Може просто я банально боягузка? Але, зараз не про мене. Так ось, якщо Нейтан прийме моє минуле…

- Він прийме. І не якщо, а коли. Коли ти йому розкажеш…

- Так, Стів ти маєш рацію. Так ось, коли він прийме - тобі буде дуже складно і боляче.

- Ти, так говориш ... - почав, було, він, але я продовжила

- Наче знаю? Так, знаю: як боляче спостерігати за щастям коханої людини; як задихаєшся від емоцій, які переповнюють; як тихо скиглиш ночами в подушку, боячись - щоб ніхто не почув. А при зустрічі удаєш, що шалено радий їх бачити. А знаєш Стів, який розклад найболючіше? - це коли твій коханий одружується з твоєю подругою. Просто хочеться вдавиться, кожну хвилину.