Розділ 13

Спустившись в кухню, застала всіх вже сидячими за столом. Вигляд у всіх був якийсь пом'ятий, видно, що спали хлопці сьогодні погано.

Сніданок пройшов у цілковитій тиші. Це пригнічувало.

- Ні, я звичайно зрозуміла, що всіх напружує ситуація з імператором - почала я - але чи варто через це так сумувати? Ну, подумаєш: вийшов хижак на полювання. Але це, ж ще не означає, що вся здобич в окрузі, впала на пузо і чекає його зоряного часу? Гей, хлопці! Я не зрозуміла: ви, що заздалегідь вже налаштувалися на поразку? Не переживайте, я не така вже слабка здобич і свою шкурку задешево продавати не збираюся! - я помітила, що хлопці трохи розслабилися.

- Тоді, може каву, і посидимо в малому залі - запропонував Андре.

Всі з ним погодилися і через кілька хвилин всі зручно розмістилися хто де.

- Аріна, - почав Леон - річ у тім, що Кріс дуже азартний, і буде грати до останнього. Він завжди перемагає! Я розумію, що все це складно, але ми не дамо тебе в образу. Я думаю, що усі в цій кімнаті вважають тебе рідною - він замовк, мабуть, підбираючи слова.

- Можна, я продовжу - запитав Рігс, і після кивка Леона продовжив - розумієш, в нашій імперії всі жінки негласно знаходяться під чиїмось заступництвом: батька, опікуна або ж чоловіка…

Хлопці мовчали, і я розуміла, що це не через страх або боягузтва. Вони, дійсно хотіли допомогти, але так щоб не ущемити мої права.

- Я все розумію - сказала і, подумавши пару секунд, продовжила - давайте я викладу, як я бачу цю ситуацію і її подальший розвиток, а ви скажіть, що з цього буде прийнятно. Добре?

Після дружного кивка я поділилася з ними своїми думками.

- Я цілком усвідомлюю, що своєю поведінкою розохотила хижака, спровокувавши його на полювання. Але в цьому завжди була й моя проблема, я не вмію вчасно закрити рот. Найчастіше страждаю від цього не тільки я. У цій ситуації, я не хочу підставляти нікого з вас. І вже здогадуюся, що ви мені запропонуєте: опікун або чоловік. І я схильна з цим погодиться - помітила, як всі полегшено видихнули - але залишимо це на крайній випадок.

Нейтан і Леон дружно насупилися. Ага, ось і кандидати - я посміхнулася. Стало світло і радісно на душі.

- Дякую. - І бачачи нетямущі погляди, спробувала пояснити - Дякую за те, що Леон і Нейтан готові виконати ці ролі, що дозволить мене убезпечити. Та ще раз повторю: я піду на це коли вже не буде інших варіантів. Я ціную ваші бажання, але вважаю що опікунство і заміжжя, досить серйозні кроки в житті. І не хочу йти на них під тиском обставин.

- Добре, що ти ще придумала? - запитав Стів.

- Під час аудієнції мені б якось відгородитися від його тиску. Тоді я хоча б зможу чітко думати. Андре, скажи, а академія, який має статус?

- Що ти маєш на увазі?

- Ну, якщо припустимо, сирота вступає в академію, хто виступає його опікуном?

- Ректор академії - раптом радісно заявив Рігс.

- Твоя ідея зрозуміла - промовив Нейт - але є одне "але"! Вибач, у тебе немає магії.

- Так я знаю. Але те, що чогось не видно, ще не означає, що його немає. По-перше, мої щити, можуть приховувати дар? По-друге: бачити магію це ж теж дар?

- Так, твої пропозиції можуть мати під собою підгрунття. А значить, тебе потрібно взяти під спостереження, а де це краще зробити? Правильно в академії - вже посміхаючись, сказав Андре.

- Так що план такий: мене якось захищаємо від його впливу. Я з ним говорю, і якщо не побачу інших варіантів викрутиться, то чиє ім'я назву той і включається в гру.

- Це все добре, але як ти включиш нас в гру, якщо поки не закінчиться, аудієнція ніхто не вийде і не зайде в бібліотеку - запитав Стеф.

- Все просто: я в його очах невідомий звір, якого потрібно розгадати і дістати. Адже він не ставив умову, щоб на аудієнції я була одна. Так ось, люблю я почитати в бібліотеці. А коли туди увійде імператор, то рівно о дванадцятій почнеться аудієнція. Але, може ж трапиться скажімо, що в той самий час, в приміщенні буде ще хтось? Випадково шукали книги серед полиць. Ну, звідки мені дурній дівчині знати всі тонкощі протоколів?

Ми вже дружно сміялися. Ну ось, слава Богу! Хоч остаточно розслабилися.

- Аріна, я кого ти будеш називати, якщо що? - запитав Теодор

- Андре, Леона і Нейтана - тихо відповіла я.

- Ну, Андре і Леон зрозуміло, а Нейтан яку роль зіграє? - з хитрою посмішкою запитав Стів.

- Ось, ж зараза! Адже все знає! - бубоніла я про себе - а ось фігушки я полегшу йому завдання. Або ж вони реально думають, що я запропоную сама себе заміж покликати? Ага, вже біжу! - і вже вголос додала, дивлячись на Нейтана, який завмер в очікуванні моєї відповіді - В сенсі? Нейтан, у нас хлопчик дорослий, ще й при такій посаді, щось же зможе придумати. Так?

Всі знову засміялися. Після Нейтан, дивлячись мені в очі, відповів:

- Звичайно, як же я можу, не впорається з настільки відповідальним завданням.

Ми ще деякий час розмовляли про різні дрібниці, жартували, а хлопці згадували різні ситуації ... Але час невблаганно наближалося до призначеного часу. Тому в одинадцять сорок п'ять всі були на вихідних позиціях. Я зайняла своє крісло, і з розумним виглядом дивлячись з книгу. На мене навішали кулон - артефакт, який зможе нейтралізувати вплив імператора десь на годину. Так що ми були готові.