Розділ 18

Зайшовши на кухню, побачила Андре, який щось готував.

- А чим це у тебе так пахне смачно? Допомога потрібна?

- Так, я від допомоги не відмовлюся. Я не знаю, як це називається, просто це смачно! - сміючись, говорив він - ти щось сьогодні бліда, погано спала?

- А, ну це дрібниці. Завтра висплюся. Так, що мені робити? - відповіла, даючи зрозуміти, що не хочу продовжувати цю тему.

- Гаразд, добре. Поки я залишу цю тему! Але, ми до неї ще повернемося - ще раз уважно на мене глянувши промовив він і дочекавшись мого кивка, додав - а приготуй-но свої млинці, пам'ятаєш як тоді. На сніданок вони підійдуть ідеально.

- А інші на тренуванні або ще сплять?

- А, інші вже тут - відповів імператор, входячи в кімнату.

- О, ваша Високість ви ще тут?

- І вам доброго ранку, Аріна. Не підкажете, де я повинен бути?

- Ну, як же? У палаці, хіба Вас там не чекають, на сніданок?

- А я, як його Високість снідаю, там де забажаю. І сьогодні, я бажаю снідати тут, у вашому суспільстві, якщо дозволите - З усмішкою вимовив імператор.

- Як побажає ваша Високість, в цій імперії - кожна кухня у Вашому повному розпорядженні - і я присіла жартівливо в реверансі.

На це зауваження імператор лише розсміявся. І сівши за стіл, спостерігав за тим, як ми з Андре готуємо. А через кілька хвилин, в кухню увійшли всі інші. Вони були задоволені та розтріпані після тренування, І тільки Нейт як завжди похмуро стояв біля дверей.

- Що ж милий, хмурся скільки твоїй душі завгодно! Це абсолютно твої проблеми, але я не маю наміру порушувати свої обіцянки - подумала я, і сказала - Нейт, ти не допоможеш мені? - І бачачи його здивований погляд, я повторила - мені допомога потрібна.

Він кивнув і підійшов до столу. І по той бік від мене запитливо дивився на мене.

- Давай, обходь стіл і вставай поруч зі мною. Будеш допомагати з млинцями, а то багато тіста, а я одна не встигну. Он дивись, скільки ротів голодних багато - хмикнула я - якщо раптом вони нападуть, будеш допомагати мені відбиватися.

Ми так стояли плече до плеча, і через деякий час я помітила, що його темрява обхопила мою ногу. Я знаю, що це необхідно і мені, і їй. Я не знаю, як пояснити цей зв'язок. Але, як ніби кожен з нас дає іншій те, чого не вистачає. Доповнює чи що.

- До речі, Аріна, Ви ж не забули, що через чотири дні у нас бал?

- Ну, припустимо бал не у нас, а у вас! - сміючись, відмітила я - І ні, звичайно ж, я не забула ваша Високосте.

- Це добре! Я пришлю вам кравця. Ну, щоб там підготував плаття або ... ну все необхідне. Я не знаю.

- Я звичайно, вдячна вам за надану честь і виявлену турботу. Але, в цьому нема потреби. Я не утриманка, що потребує турботи покровителя! - ледве стримуючись від крику, відповіла - Я і моя сім'я, цілком здатні забезпечити мені належний вигляд. А тепер прошу мене вибачити, я дійсно погано сьогодні спала. Тому з вашого дозволу я піднімуся до себе. Стів заміни мене, будь ласка - І вже біля самих дверей і я промовила - А і зовсім забула: Нейтан, якщо зможеш після сніданку зайдеш, мені потрібно дещо з тобою обговорити - і дочекавшись від нього кивка, я покинула кухню.

- Ось же цапина! Ну, що за манера зіпсувати настрій своїми підозрами і словами. Ну, ось що не можна було по-людськи! Так все добре було - мало не гарчала я - Ідіота шматок! Зайшовши до своєї кімнати, я прилягла на ліжко і не помітила як через деякий час заснула.

Прокинулася я від відчуття туги. І ще навіть не відкривши очі, я знала, що в кімнаті Нейтан. Він сидів у кріслі біля вікна, знову дивлячись в стелю. Напевно це його улюблене заняття. Навколо нього клубочилася пітьма, вона металася, але далі ніж пів метра рушити не могла. Він хмурився, і дивлячись на нього з'явилося відчуття, що йому до всього ще й боляче.

- Ось же упертюх! - подумала я і заговорила - привіт, як себе почуваєш?

- Нормально, живий.

- Мене це радує. Відпусти її.

- Кого?

- Свою силу. Навіщо ти намагаєшся її утримати? Навіщо робиш собі ще гірше? - почала заводиться я - Нейт, це щонайменше нерозумно!

А, він просто сидів і мовчав. Просто дивився на мене, а в очах плескалася сама темрява, яка просилася на свободу.

- Ти дурний і безрозсудний маг! - схопилася я і підійшла до нього, схопила за руку і потягнула його на себе. Так, що йому не залишалося нічого як встати - і поводитишся зараз як ідіот.

Ми стояли та дивилися один на одного. Тепер я стояла в радіусі досяжності для його темряви. Я бачила, що всередині у нього просто буря емоцій, але зовні він нічого не дозволяв побачити. Так, і не випускаючи його руки, я пройшла до ліжка і сівши, потягнула його за собою, змушуючи сісти поруч.

- Нейт, прости мене за мої, може бути грубі, слова. Я, не вмію, як ти, тримати в собі емоції. Я навчена гірким досвідом. Пам'ятаєш я говорила про складні стосунки у своєму житті? Так ось, тоді весь час я тримала емоції в собі. Не дозволяла оточенню бачити те, що творилося всередині. І надалі це мало згубні наслідки для мене, і нервовий зрив це менше з того, що було. Але, мій нервовий зрив, і твій - це не тільки різні речі, але це буде мати і різні наслідки. Мої - це всього лише поганий настрій, а твій - призведе до руйнування всього навколо.