Розділ 20

Нейтан, щось тихо сказав чоловікові, який по всій видимості оголошував гостей. Потім Леон кивнув на його питання, і перед нами відчинилися двері, і той же момент по залу пронеслося:

- Його сяйство Ерл Леон де Іскрен.

І через пару секунд Леон підморгнувши мені переступив поріг, пройшов по коридору з гостей і зупинившись за кілька метрів до трону вклонився імператору.

Вже після подання Леона, я зрозуміла весь ступінь свого потрапляння! Це ж треба було стільки часу перебувати з людиною поруч, і не запитати ні його титулу, ні його прізвище. Нічого! Тому, я запитала у Нейтана:

- Він, що граф? - на що він тільки посміхаючись, кивнув.

- А ти? - запитала я, але відповіді отримати не встигла. Так, як все той же чоловік знову оголосив:

- Його світлість Дьюк Нейтан де Перістон і леді кантес Аріна де Іскрен.

Герцог!? Я тільки встигла прошипіти Нейтану "Уб'ю!", На що у відповідь отримала його сліпучу посмішку. Він запропонував мені свою руку і ми переступили поріг.

О, так! Увагу ми привернули однозначно! На нас, не дивився тільки що сліпий, і то думаю, що він повернувся б в нашу сторону. Такої підстави, я точно не очікувала! Ну, нічого, я їм ще зроблю. Жартівники, блін! Ми, з Нейтаном пройшли той же шлях, до трону імператора, де Нейт вклонився, а я присіла в реверансі.

Але, варто було тільки мені підняти очі на імператора, як я пробачила своїм хлопцям все! Так, було видно, що імператору коштувало чималих зусиль зберегти безпристрасне обличчя! Хоча, його очі метали блискавки й обіцяли нам усі кари. Так, що чекали нас розбори польотів! Слідом за нами ще прибували гості, що дало нам можливість зникнути з поля зору його величності. Але, я раз у раз ловила на собі його злий погляд.

Ми з Нейтаном підійшли до всієї нашої компанії. Всі хлопці виглядали просто шикарно!

- Ну, все пропало - зумисно засмучено промовила я.

На, що все відразу скинулися, а Леон посміхаючись запитав:

- Перегнули, так?

- Лиш трохи - сказала я, і додала - про це потім поговоримо. А, зараз я про інше: боюся, що розберуть вас хлопці сьогодні на сувеніри. Адже не можна так шикарно виглядати!

Коли до всіх дійшов сенс сказаного, їм варто було чималих зусиль зберегти спокій на обличчі й не засміятися.

- Ой, Аріна, ти як завжди! - сказав Стів і тихо додав - вітаю!

- З чим? - здивовано запитала я.

- Ну, як же ти придбала батька і так, розумію нареченого - спокійно відповів за нього Теодор.

- Так? Ну, не знаю щодо нареченого, ніяких офіційних пропозицій мені не надходило. А, ось з батьком - так, і я дуже цьому рада. А ще, для мене це величезна честь і відповідальність - і я з вдячністю подивилася на Леона й отримала у відповідь не менш теплий погляд.

Тим часом по всій видимості всі гості були на місці. Оскільки імператор виголосив урочисту вітальну промову, і в кінці передав право відкрити цей бал, своєму синові. Наслідний принц, встав з трону і подякувавши імператору за надану честь, почав оглядати зал.

- Ага, шукає жертву для першого танцю - подумала я і подумки зазначила, що принц, нічим не поступався за красою свому батькові.

Обидва вони були високі, добре складені й дивлячись на них сміливо можна було стверджувати, що це хижаки! Каштанове, злегка кучеряве волосся, аристократичні правильні риси обличчя. У кожному його русі відчувалися грація і сила. Так, зовні вони цілком відповідають своїм титулам, дивлячись на них ти розумів, що перед тобою особи імператорського роду. До речі, я раптом зрозуміла що не пам'ятаю як звуть наслідного принца.

- Ну, і добре! Якщо щось викрутимося - тільки подумала я, і мало не завила в голос. Тому, що цей "принц", зупинив свій погляд на мені і хиже посміхнувшись, рушив через весь зал в мою сторону - правильно, Аріна! Надивилася! Ну, і як тепер викрутиться?

Сподіваючись знайти рішення, я повернулася до хлопців запитала:

- Відкрутитися ніяк не вийде? - На що отримала їх дружний кивок - Що зовсім ніяк? - подивилася на Нейтана - навіть якщо ти його своєю силою…. Ну, того ... шандарахнеш?

- Аріна! - майже простогнав він - Ні мила, цей танець тобі доведеться танцювати!

За час нашої розмови, законне продовження Його гаднейшества, вже стояв за моєю спиною:

- Леді кантес, дозвольте запросити Вас на танець - простягаючи мені свою руку і схиляючись у вітальному поклоні, вимовив принц.

Я ж віддала келих Леону, який тримала в руках, і повільно повернулася. Якомога ввічливіше посміхнулася, і вклавши свою долоню в його руку вимовила:

- Це буде для мене велика честь, ваша Високість ... - ага, ось тут і черговий попадос Аріна.

- Анрі! Для вас просто Анрі ... - хитро примруживши очі сказав він і схилившись поцілував мої пальці.

- Боже, дай мені сил витримати все це - подумки почала благати я - нехай цей вечір швидше закінчиться!

Ми пройшли на середину залу і звідки зверху зазвучала музика.

- Фух, хвала небесам! Це вальс - подумала і дозволила партнеру по танцю вести - Головне не збитися, і не наступити йому на ногу.