Розділ 23

Аріна

Рано вранці, мене розбудили спроби Нейтана витягнути з під мене руку. При цьому, він дуже намагався мене не розбудити, по-моєму навіть не дихав.

- Намагаєшся втекти? - Запитала я піднімаючись.

- Вибач, розбудив? Просто на тренування треба, там хлопці вже чекають - якось винувато вимовив він - я ти відпочивай, ще занадто рано.

- Нейт! - покликала я його коли він вже дійшов до дверей - зовсім забула! Підійди, будь ласка.

- Щось трапилося? - запитав він сідаючи на ліжко і дивлячись на мене з занепокоєнням.

- Ні, просто ти ж мені тепер наречений? - він кивнув і з цікавістю очікував, що я видам далі. І судячи зі смішинок в очах, він точно знав: Я видам! - тоді нахилилися.

Було видно, що він здивувався, але мовчки зробив те, що я просила. А я, провела кінчиками пальців уздовж шраму і поцілувала, а після сказала:

- Вдалого тобі тренування, Нейт! - і бачачи щастя в його очах, зі сміхом додала - і не повбивай їх там від щастя!

- Я вже не хочу йти, може вони самі, а? - він зробив такий нещасний вигляд, на що я розсміялася.

- Ти ж їм уже пообіцяв? Тож виконуй обіцянки!

- Є виконувати! - відрапортував він, і сміючись вийшов з кімнати.

Я деякий час ще полежала, розмірковуючи про те, що потрібно сьогодні зробити. Подивилася на годинник, в принципі ще є пів години, і потрібно буде починати готувати сніданок. Зрозуміла, що не спитала скільки їх буде. Ну, якщо так, як зазвичай. Плюс швидше за все, ще будуть Кріс і Анрі. Разом, зі мною дев'ять осіб. Так, пора вставати. Я потягнулася і вставши з ліжка, попрямувала у ванну. Сьогодні, я вибрала чорні штани і фіолетову сорочку довжиною до середини стегна, одягла зручні балетки і заплела волосся в колосок.

На сніданок напекла вже улюблені млинці, налила в вазочки джем і сметану. Зробила омлети з шинкою і сиром. Так, треба ще щось ... І тут, я вирішила, чому б не спробувати зробити їм какао? Так, напій цілком дитячий, але до млинців піде. Думаю, їм повинно сподобатися. Ну, ось я стояла і стежила за тим, щоб молоко не втекло, в руках я тримала велику ложку. На кухні була ідеальна тиша, тому цілковитою несподіванкою для стало те, що ззаду мене хтось спробував обійняти. Природно, я злякалася і перше, що я зробила - це розвернулася, і вдарила ложкою.

- Ауч, це ж боляче!

Ну, і хто б сумнівався переді мною стояв Анрі, і потирав забите плече.

- Ось скажи, ти зовсім ідіот? - не витримала я - ну, як можна підходити до людини ззаду без попередження? Ти що безсмертний?

- Ну, я ж хотів пожартувати ... навіщо відразу битися і обзивати - ображено сказав він.

- Пожартував? - зашипіла я - ось, уяви, як пожартую я в наступний раз, якщо у мене в руках буде ніж! Я так пожартую, що більше імперія не дочекається наступного імператора!

- В сенсі?

- Що в сенсі? - почала я пояснювати цьому принцу - можливо, випадково, відріжу тобі те, чим ти думаєш. Це, звичайно, не життєво важливий орган, але буде сумно. Так, і шкоди імперії буде завдано.

- Ти зараз жартуєш так? - здавалося, що він до такої міри здивований, що навіть не може підібрати слів.

- Ні, Анрі. Я не жартую! Я абсолютно серйозно говорила тобі там на балу, і кажу зараз: я можу за себе постояти, і тому свої руки як і всі інші частини свого тіла, тримай при собі. Якщо, звичайно, не хочеш їх позбутися!

- Ти не зробиш цього? - якось розгублено промовив він.

- Хочеш перевірити? - примружившись запитала я беручи в руки ніж.

- Ні! - швидко зорієнтувався він.

- Ось і домовилися, тримай себе в руках, і не підходь зі спини. Будемо вважати, що цієї ситуації не було, йде?

- Йде - пробурчав він.

- Ось і добре - сказала я, і як ні в чому не бувало, стала додавати какао і цукор в молоко помішуючи, щоб не було грудочок - Хлопці вже закінчили тренування?

- Так, зараз прийдуть.

- Ну, ось і чудово. Якщо тобі не тяжко, то он там тарілочки можеш їх розставити? Або наслідному принцу це незвично?

- Наслідний принц вміє все! - було мені відповіддю.

- Тоді буду рада, прийняти твою допомогу.

Він, було щось хотів ще сказати, але в кухню увійшли інші, і природно хлопці відразу помітили розгублений вид принца. Тому, Теодор вже передбачуючи щось цікаве, з посмішкою запитав:

- А що у вас тут сталося?

На що Нейт підняв брову, а решта розсаджувалися за стіл поглядаючи з цікавістю. Мабуть, чекаючи чергову комічну і цікаву історію, але я не поспішала задовольняти їх цікавість. На кухню зайшов імператор, як завжди бадьорий і веселий.

- Доброго ранку, Аріна. Як спалося? Як здоров'я?

На, що природно йому відповіла:

- І вам не хворіти, ваша Високість. на здоров'я не скаржуся, а спалося - без Вас, так просто чудово!

Природно на це все розсміялися.

Зайнявши місце за столом імператор, звернув увагу на сина і насупившись запитав: