Іскри

Нажаль...

Як прикро й болісно мені,
Що нам тепер не по дорозі.
А пам’ятаєш оті дні,
Разом у радощах й тривозі.

З тобою йшли ми попід руку,
І кожен день був як роман.
Пройшли роки — і ось, розлука,
Я розумію, то був план…

І день тепер — лише рядок,
Рядок із пари нудних речень,
Та з вереницею думок
З сумних очікувань і зречень.

Так-так, звичайно, такий план,
Тобі я більше не цікавий,
Новий вже пишеш ти роман,
І в нім новий герой яскравий.

Я ж доживаю в епілозі,
Для мене сонце ще встає,
Та нам уже не по дорозі.
Ну що ж, бувай, ЖИТТЯ моє…
_________
29.12.2019

Подобається

#2171 в Різне
#548 в Поезія

Відредаговано: 03.10.2022