Іскри

Перехожий

Ішов по дорозі раб Божий,
Кудись крокував собі той перехожий,
У довгім пальті, й черевики геть збиті,
А посмішка щира і погляд відкритий.

Раб Божий ішов по дорозі.
Чи сонце світило, чи злива і грози,
Та він все ішов й не було йому діла
Про що гомоніла пташня говірлива.

І люди з узбіччя кричали: – Зажди!
Ось тут залишайся із нами, не йди.
Адже попереду немає нічого,
Куди ж ти крокуєш? Куди і для чого?

– Життя на узбіччі, – він їм відповів,
– Мабуть, непогане. Та хоч би й схотів,
Із шляху звертати – мені то не гоже,
Бо я у житті цьому лиш ПЕРЕХОЖИЙ.
_________
12.05.2021

Олександр Науменко

Подобається

#2163 в Різне
#545 в Поезія

У тексті є: поезія, вірші, лірика

Відредаговано: 03.10.2022

Додати до бібліотеки

Поскаржитись