Усе за планом

Тетянка завжди знала, що все в її житті буде так само як і у матері, як було у бабки та прабабусі. Все за планом, слушно, як у людей. Школа - інститут - робота - заміж - двоє дітей - онуки - правнуки. Хороший план для стабільного життя. Але щось пішло не так, і план дав збій.

Коли ж в нього закралася та фатальна помилка, яка зруйнувала його дощенту? Може бути, ще в школі? Коли хлопчик Єгорка, який дуже подобався, не відповів взаємністю на перші боязкі почуття. По цей час соромно згадувати, як вона, тоді ще юне, недосвідчене створіння, подарувала йому тремтячими руками особисто зроблену валентинку на свято всіх закоханих. Єгорка не оцінив порив дівочої душі та прилюдно зло висміяв, вихваляючись яскравими кольоровими картинками, стопкою складеними на краю шкільної парти.

- Покладай-но сюди, - тицьнув він пальцем і, глумливо сміючись, зауважив, - твоя найбільш кривенька, Тетянко. Щось ти мало старалася, коли малювала це убозтво. Напевно, мало мене любиш.

Діти бувають більш жорстокими, ніж дорослі.

Сльози образи навернулися на сірі очі, в грудях щось болісно стислося, обличчя спалахнуло соромом. Перше розчарування, перше приниження... Через схожі емоції кожен проходить хоч раз у своєму житті, але нехай це трапляється пізніше, коли вже і досвід дати відсіч кривдникові з'явиться, і міцність духу прокачається до рівня «дзен». Коли плювати стане на те, що говорять за спиною, а якщо в очі, то і в морду можна дати, або словом припечатати, щоб інший раз і не зачіпали.

Далі за планом був інститут. Студентські роки називають веселим часом. Коли дійсно вчишся, то так не вважаєш. Пари, семінари, лекції, заліки, іспити - стільки всього, що не перелічити. І тільки іноді: студентські вечірки, капусники, КВК, концерти, гулянки до ранку, дискотеки - в загалі, дуже мало.

І знову ж таки - це пора дорослішання, пошуку себе, нових вражень, знайомств, перших серйозних відносин.

Ну, щодо відносин, тут як пощастить. Можуть бути перші та на все життя. Можуть бути перші та пошук чогось кращого. А можуть бути перші... другі та наступні прохідні.

Які ж дісталися Тетянці? А ось останні й дісталися. І не те щоб вона перебирала, адже пам'ятала настанови матері, бабки та прабабусі: бачиш вподобаного хлопця – не крути носом, відразу бери в оборот. Пирогів наготуй, борщу навари й в гості клич. А там трохи згодом і в ліжечко можна. Тільки стеж, щоб дитинки до обручки й маршу Мендельсону не з’явилося! Табу!

Ось тут знову план дав збій. Дитинка - мамина радість, світло очей, ясний сокіл, - вийшла, а ось марш так ніхто й не почув, оскільки Федір, кохання всього Тетянчиного життя, як їй здавалося на третьому курсі, плавно відвалив в туман. Відрахували його за неуспішність, і хлопець, не довго думаючи, подався на заробітки в Поляндію, як у нас кажуть, з благою метою накопичити грошей на них з Тетянкою весілля. Накопичив... тільки на весілля з іншою - пані Казимирою.

І почала наша Тетянка з образою на чоловічий рід жити, і при цьому з прихованою мрією про справжнє щастя, якого, в її розумінні, не було видно без цього самого чоловічого роду.

Пролетіли студентські роки. Влаштувалась на роботу. Колектив гарний, навіть, можна сказати, чудовий. «Серпентарієм» називають його любовно ті, хто має справу з бухгалтерським відділом «Машинбільшебуд». Але при цьому чемно вклоняються, запобігливо посміхаються, шоколадки підкидають. Адже всім відомо, хто гроші видає. А то, як у бухгалтера щось не піде на лад, зірки не в тому місці зійдуться, або віжка під хвіст потрапить, то все - пиши пропало, грошей не отримаєш. І будеш палець смоктати до зарплати. Людський фактор! Розуміти треба.

Пропрацювала Тетяна Іванівна п'ять років. Досвіду набралася, змужніла. Зубки наточила, язичок загострила, оченятами навчилася так виблискувати, не гірше головбуха. Помітили. Пішла на підвищення. Стала заступником. І тут трапилася несподіванка...

- Нагороджується путівкою на Кримське узбережжя Чорного моря найкращий працівник року Тетяна Іванівна Штир! Оплески, панове.

Ах, це Чорне море, ласкавий прибій! Галька, що впивається в ребра, облізлий від засмаги ніс, сметана на спині та вечірні походи в ресторан. Танці, співи під караоке, нові знайомства з такими ж молодими і не дуже жінками в перші дні в пансіонаті, і з чоловіками після третьої розпитої пляшки «Ай-Петрі», «Дюльблер» і «Курвуаз’є».

І життя прекрасне! І місячна доріжка темної ночі при повному місяці! Ах, краса! І солодкий шепіт на вушко пробирає до нутра, скручує в тугий клубок бажання щось унизу живота. Гарячі руки на голому тілі, холодному після купання в Чорному морі. Млість і вогонь бажання. Міцне, волохате тіло, пропахле сіллю, приємною вагою придавило до теплої гальки. І ці чудові, здатні наповнити до країв, ритмічні рухи. І хочеться, ах, як хочеться, щоб вони не закінчувалися! Щоб ця наповненість залишилася назавжди. Щоб не було порожнього ліжка, щоб зірки бачити ось так, виглядаючи з-за міцного чоловічого плеча. Щоб вибухати разом захопленням від володіння один одним і заспокоюватися в дорогих обіймах. Ах, як хочеться…

- Чуєш, Таня, ти шо там, заснула?

І впали зірки від того "шо". І вже нічого й не жадається. Ні, є бажання. Відмитися від власної дурості та запаху міцного, волохатого, пропахлого сіллю тіла.

Дорога додому. Поїзд. Колеса монотонно стукають: тук-тук. І серце стукає: тук-тук. Так розмірено, але і не спокійно. Що це було? І чому знову відкрилася? Висунулася з-за стулок раковини? Невже ще віриш в дива? Адже велика вже дівчинка! Соромно вірити в казки... Думки множаться і жодної світлої. Пригадується все, що сталося за прожитий відрізок життя. Як радять психологи: візьміть аркуш паперу, розділіть на дві частини й запишіть в колонках «за» і «проти», або «добре» і «погане». Що куди віднести? Ось тут вибір за вами. Оптиміст скаже: не вийшла заміж за Федора - не біда. Чи потрібна в сім'ї людина, яка легко може зрадити, гульнути на сторону, кинути в скрутну хвилину. Знову ж таки, якби не Федір, то не було б маминої радості, світла очей, ясного сокола. З усіх боків позитивний пункт. Песиміст зітхне сумно, зажуриться, дорікаючи, хитаючи головою: що за жінка з тебе, Тетяна, якщо мужики розбігаються? Так і план заповітний ніколи не виконаєш, заповіданий мамою, бабусею і прабабусею. Перевірений, між іншим, сторіччям. Витриманий, не гірше маркового коньяку. Зі штампом «придатний до застосування». Адже жили ж вони за цим планом.