Глава 2

На щастя, наступні години роботи пройшли без пригод. З Луїзою шатенка сьогодні більше не стикалася, бо ту відправили додому після такого потрясіння. Та й як і очікувалося, багато хто сприйняв її історію про якогось вовка що вистрибував з тіні Дів, лише польотом фантазії. І відпочинок русявій повинен був піти на користь, в будь-якому випадку так вважали її колеги. Але ту дратувало таке ставлення колег до себе. Їй навіть почало здаватися, що ті вважають її божевільною, і знову центром проблем Луїзи стала Дівіна. У всякому разі, вона в це щиро вірила.

Сама ж шатенка після робочого дня вирішила зайти в магазин, щоб трохи відволіктися від того, що сталося, а також купити що-небудь смачненьке для душі. Кошик досить швидко наповнювався продуктами, якими харчувалася більшість людей із середнього класу в суспільстві: овочі (помідори, огірки, зелена цибуля) для салату, пляшка мінеральної води та пачка пельменів. Дівіна не дуже любила готувати, тому не рідко вдавалася за допомогою до напівфабрикатів, чим завжди була незадоволена її мама. Яка вважала, що готування було однією з головних якостей дівчини, яка допомагала побудувати міцні стосунки. Але сама ж Дів була іншої думки.

Закінчивши з вибором продуктів, шатенка попрямувала у бік каси. По дорозі її кошик поповнився двома шоколадними кексами та пачкою розсипного чаю з фруктовими добавками. Несподівано погляд Дів зачепився за прилавок із кормами для тварин. Вона зупинилася навпроти того, де було виставлено собачі консерви. У голові мимоволі виникла думка: "А Ліфу це буде? Але ж він не собака... Хоча ж їсти йому щось треба...".

- Чого ти зависла? - невдоволено поцікавився той, хто зайняв думки дівчини.

- Та ось думаю... Як скоро ти почнеш гавкати, якщо я почну годувати тебе собачим кормом? - із знущальними нотками поцікавилася молода відьма.

- Навіть не думай, - рикнув крізь зуби, а полиці в магазині несподівано затряслися.

Дів трохи злякалася. Їй не була відома межа сил Ліфу, але побаченого сьогодні було достатньо, щоб зрозуміти – убити половину тих, хто знаходився в магазині, він легко зможе. І це ляже на її сумління.

- Гаразд, - відразу ж дала задню дівчина. - Тільки не бісися. Нагодую тебе чимось іншим.

Ліфу щось невдоволено пробубнив у тіні, але все ж таки заспокоївся. Дівіні довелося повернутись до м'ясного відділу. Стоячи біля вітрини, та знову посилено подумала про те, що краще було б взяти для вовка. І ніби знову відчуваючи збентеження молодої відьми, той видав із тіні:

- Візьми мені грудку. Вона м'яка і дуже смачна, - шатенці здалося, що той облизнувся.

Пара золотистих очей глянула на неї з тіні. Дівіна була готова присягнутися, що бачила в них нотки благання. Через це з її губ зірвався не гучний смішок, який привернув увагу покупців, що стояли неподалік. Ліфу ж причину цього сміху не зрозумів, що, можливо, і на краще.

Купивши бажаний для вовка шматок м'яса, дівчина з чистою совістю вирушила на касу. А після оплати своїх покупок, поспішила додому, щоб нарешті відпочити від сьогоднішніх пригод, а після все ж таки поговорити з дивовижним подарунком родички про те, як їм тепер уживатися і чи взагалі можна від нього якось відмовитися.

*********************

- Так, давай ще раз, - з вуст Дівіни зірвалося важке зітхання, двома руками вона протерла очі, наче це могло їй якось допомогти зібратися з думками. - Значить, моя прабабка була сильною відьмою, яка спіймала тебе на цвинтарі і за допомогою якоїсь хитрощі змусила стати хранителем свого роду. І розірвати цей договір без втручання іншої відьми з цього ж роду ніяк не вийде, вірно?

Величезний чорний комок вовни, що вдоволено поїдав приготовану в духовці курячу грудку, згідно кивнув.

- І так сталося, що я перша з усіх, хто народився після її смерті, є носієм відьминського дару?

- Ти все правильно зрозуміла, - Ліфу вдоволено облизнувся, а дівчина вкотре важко зітхнула.

Все це здавалося їй дуже складним. Ну не могло щось настільки не реальне та містичне статися з нею. Все ще хотілося вірити в те, що це просто якийсь дивний і надто довгий сон. Але чим довше вона дивиться на вовка, тим сильніше розуміє: це ні який не сон, і треба якнайшвидше прийняти цей факт.

Тарілка Ліфу спустіла, і той трохи засмучено смикнув вушками. З боку це виглядало мило, тому на секунду Дів навіть відволіклася від своїх не веселих думок. Оманлива милота цього звіра була небезпечною. Шатенка ще навіть приблизно не здогадувалася про всі його сили, і їй не варто забувати про те, що Ліфу може бути небезпечними для неї.

- Чому ти не вбив мою прабабку, коли зрозумів, що вона зробила? - не змогла та стримати цікавості.

Погляд вовка став уважним, а янтарні очі трохи заблищали. Він міркував про те, чому Дів це зацікавило і чи варто про це говорити. Пухнастий чорний хвіст, що на кінчику переходив у дим і ніби жив окремо від усього тіла, невдоволено сіпнувся з боку в бік. Почувся тихий невдоволений рик.

- Я не зміг, - він повернув морду у бік ліжка.

Квартира Дівіни була невеликою. Кухня відразу ж з'єднувалася зі спальнею, яка за сумісництвом була і гостьовою, і лише одні двері вели у бік ванної. Для дівчини цього було цілком достатньо, враховуючи той факт, що більшість часу вона воліла перебувати на роботі.