29

    Відпочивати мало, працювати багато!

    Спеціально наступного ранку прийшла на роботу значно раніше. Не хотіла пересіктись із сусідом. Погрались і досить. Ще й масаж отой вчора – Господи. Нагрішили так нагрішили… Зробила собі каву і вмикнула комп’ютер. Ніколи не дозволяла собі лишнього на робочому місці, але ж до початку робочого часу – щонайменше півтори години. Має право займатись будь-чим. Наприклад – розробкою презентації для конкурсу на гранд від міста. Вона має виграти. Не головне приймати участь. Головне – результат, самореалізація, перемога.

    Благо, натхнення якраз прокинулось. Занурилась в роботу по самі вушка. Це місто має знати своїх героїв! От і не вметіла, що до приміщення зайшов Олег. Звуки чула, але думала, що то прибиральниця. Лишень коли він впритул підійшов до її стола і сів навпроти, все ж підняла очі.

- Яка у нас тут бджілка-трудівниця завелась, - проговорив він. – Ти що тут так рано робиш?

- Працюю шеф, працюю! – відповіла, швидко закриваючи на комп’ютері кілька  файлів.

- Молодець, - протягнув він якось геть не у своїй манері. – Така у нас ти гарна, працьовита… Не оглянемося, як доростеш до директора Арт Апу.

    Яна миттєво впіймала його погляд. Це що за розмови такі?

- Ти що, вирішив звільнити Артемчика?

- А ти хотіла б? Потягнеш?

- Олег, - її чоло збіглось мініатюрними зморщечками. – Що ви вже не поділили? З Арт Апу має піти Круков і Радінова, а ще - Трачук, а потім ще Федотова і Зіомін. Але точно не Артемчик. Він тут, як Паспарту – готовий на всі умови і на будь-яку роботу!

- Лиш ти з ним поводишся, як сувора мамочка.

- Не правда, - відмахнулась Яна. – Я взагалі його босом називаю. Наш Big Boss.

- Яна, - він усміхнувся і піднявся із стільця. – Це не просто якісь там провокативні запитання. Я пропоную. Думай. Лиш не довго. Хочу тебе бачити директором. Ти, між іншим, умієш тим апаратом користуватись? Допоможеш каву замутити?

- А то ти не вмієш, - пхикнула, але таки пішла до кавоварки. – Не звільняй Артемчика. Він нормальний.

- Він надто ніжний для цієї посади, - відказав Олег. – А ти хоч і занадто, але прямолінійна. Погоджуйся. Позвільняєш тих, хто тобі не подобається. Влаштуєш свою реконструкцію. Я дам добро.

- Олєжик, що відбувається? – вона подала йому врешті каву і намагалась не упустити з поля зору малюнків його міміки. – Десь же ти брешеш. Я бачу. Шкірою відчуваю!

- В чому я тут можу тебе обманювати? - хихотнув він і уже направився до виходу. – Мене не цікавлять люди. Тільки – цифри. Я бачу, що ти мої цифри зробиш більші. Він тебе гальмує. Не ризиковий, як ти, не впертий…

- Бо ти йому не даєш стільки влади…

- А тобі дам, - підморгнув Олег і ще раз усміхнувся. – Думай. Лиш не довго.

    Двері за ним зачинились, а Яна усе не поверталась на своє місце. Щось у цьому було дивне. Так просто і легко успіх ніколи  і нікому на голову не падає. Він щось приховує. Дідько, все натхнення її розвіяв. Цілий день не могла зібратись до самого вечора. Всі ідеї, які сьогодні подала Артемчику стосовно нових промоакцій він відхилив. УСІ!

- Яна, що знову таке? – запитав бос за обідом. – Ми тебе втрачаємо…

    Ледь не процідила крізь зуби, що втрачаємо насправді його, але стоп, стоп. Колись же усі нюанси цього абсурду все рівно випливуть назовні. Хай поки думає, що він на коні.

    Десь посеред їхнього трапезування й прийшло повідомлення від Андрія Петровича. Яна швидко забрала телефон зі столу, та Артемчик багатозначно зітхнув.

- М-да, - додав він, то ж сумніву не залишалось – він таки всиг щось побачити.

- Ну що «м-да», Тьома?

- Та сорі, але я встиг побачити, - винувато скривися він. – Я побачив, що абонент «тренер А» написав тобі щось про масаж…

- Він злиться, що я масаж оплатила на рецепції.

- А мала оплатити безпосередньо йому?

- Ні, мала не платити. Той масаж мав перерости в високі відносини, - Яна підняла руку при тих словах і скривилась.

    Артем стиха розсміявся, похитавши головою.

- Та коментуй уже, - буркнула на те Яна. –Думаєш я пропаща?

- Мені всерівно де ти черпаєш своє натхнення,  - проте відказав Артем, зі сміхом у очах. – Але чисто щоб прояснити ситуацію, скажи, тренер А – це той самий проблемний сусід, який є підозрюваним у твоїй справі і водночас суперником твоєму Пашкові?

- Ну прям таки суперником, - буркнула вона.

- А що за історія з масажем?

- Та історія, як історія. Мені масажі рекомендовано… Ну, після тих травм…

- Ага, і ти знайшла того єдиного масажиста, який, як останній герой, залишився у цьому місті, - насмішливо хмикнув він. – Якось не твій стиль воно все… У тебе коли промоутер проспав, ти за пів години умудрилась знайти у місті рупор, приїхати до нього додому і крикнути під вікном «підйом!». Ти ВМІЄШ шукати і знаходити, а тут ти просто цього не хотіла.

- А чого ти мене вичитуєш, як неслухняну доцю? – моментально відмахнулась Яна. – Я не пригала в гречку.

- Та хоч і в горох, - перебив її Артем. – Лиш би не літала отак в трансі, як ти зараз літаєш. Що мені в звітах Олегу подавати?

    Яна закусила губу. Далі цю розмову продовжувати не хотілось. Просто тому, що у ній – зашкал іронії. Це ж хто на неї зараз нападає? Той, кого Олег готовий звільнити, як тільки вона погодиться сама очолити Арт Ап?