Глава 15

— О, дівчата, — Франческа повертається до нас, судячи з усього, уже в чудовому настрої. Позаду неї йдуть двоє тролів з великими аркушами паперу і креслярським приладдям.

— Я вам знайшла все необхідне для роботи. Можете починати. О, ви ще й дошку відкопали!

Тролі заносять усе в підсобку і складають на стіл. Я смикаюся, коли один із них стає на сміття.

Погляд Франчески ковзає то на мене, то на Прісциллу.

— Можете починати, — вона недбало пхає мені до рук теку. — Тут усі виміри.

— А… — починаю я, але на мене так дивляться, що я тут же відступаю.

— Я гадаю, ми правильно один одного зрозуміли. Ви працюєте над житловими будинками, — вона дістає з теки генплан і показує нашу ділянку будівництва. — Ваш фронт робіт ось тут. Пан Сурьє виділив вам околиці міста. Звісно, тут і вимоги…

Вона злегка хмуриться. Ми обмінюємося поглядами із Прісциллою: і що це означає?

— Загалом, розбирайтеся, методичку з будівництва на цій території ви знайдете в теці.

Я дістаю методичку й гортаю її, злегка брихаючись від того, що там написано. Будинки підвищеної міцності, з товстими стінами. Відчуття, що вони хочуть спроєктувати житловий наземний бункер. Але ось фундамент… Ні, сам фундамент передбачений, але до тих параметрів, які закладені для стін, і його потрібно робити відповідним, інакше будинок просто провалиться. А вони хочуть менше!

— А тут немає помилки? — уточнюю у Франчески.

— Ні. Дівчата, займайтеся своєю роботою. Усе інше залиште на розсуд будівельників, — вона схрещує руки на грудях.

Навіть Прісцилла хмуриться, дивлячись на такі параметри.

— А…

— Все інше вас не стосується, — карбує дракониця, і її очі знову спалахують полум’ям.

Гаразд, може, це саме і є причина накладення червоної печатки про нерозголошення. Робіть, як скажуть, і все буде добре. Головне — не ставте зайвих питань.

Ми беремося до роботи. Точніше, мені доводиться обслуговувати Пріссі, якій лінь навіть папір закріпити на дошці.

— Прісцилло, ти мене, звичайно, вибач, але нам час почати працювати, — кажу я.

Ельфійка відривається від постфона й дивиться на мене.

— Згідно з контрактом, якщо ми не виконаємо свої зобов’язання — накладається штраф. До того ж такий, який жоден дракон не сплатить, — продовжую я.

Ось, що означає читати від а до я.

Прісцилла фиркає, але хоч починає працювати. Я ж гортаю методичку, намагаючись не думати про те, що мені сказала Прісцилла про свої підозри. Це ж жах якийсь! Так, спокійно. Я ж нічим себе не виказала? Так! Тож й турбуватися немає приводу. Ну, крім того знімка в постфоні, але й це можна пережити. Ось треба було цьому Грахему до мене приходити! А що, якщо…

Геніальна ідея спадає мені на думку. Загалом, мені треба відволікти ельфійку, а самій поцупити її постфон і видалити триклятий знімок.

***

Ясно ж, навіщо ельфійка сюди приїхала, окрім роботи.

І ще тут, безумовно, щось дивне коїться з усім цим будівництвом. Втім, не варто про це, сказали ж, що не наша справа.

Пріccі креслить. Лінійка ковзає папером. Нарешті я отримую обриси будівлі.

І теж починаю креслити. Але така товщина стін ніяк не вписується. Втім, нам дають волю в розташуванні квартир у будинках. Скільки вмістимо, стільки й буде.

Я заглиблююсь у роботу. Світ перестає для мене існувати. Я майже не реагую на голос Прісцилли, яка теж щось бубонить собі під ніс. Навіть коли вона кидає черговий аркуш на підлогу з криком «Мені це не подобається», я не звертаю уваги.

— А ви що тут робите? — чується хрипкий чоловічий голос.

Я відриваюся від роботи й повертаю голову на голос. На порозі стоїть Деліон. Позаду нього дві жінки в чепчиках і з величезними пакетами в руках.

— Добрий день, пане Грахем, — Прісцилла граціозно піднімається зі стільця.

Уже полудень? Я дивлюся у вікно. Ого, як швидко час летить.

— Добрий день, — ввічливо вітаюся я.

— А якого Бриха ви забули в підсобці для прибиральниць? — здивовано запитує він.

— Робоче місце, — відповідаю я. — Нас сюди пані Ботті визначила.

— Хах, — Прісцилла направляється до Грахема, похитуючи стегнами. — Пані Ботті виділила нам окреме приміщення.

Дракон примружується, не зводячи з неї погляду. Правильно. При полюванні на дракона мисливцеві слід бути гранично уважним, щоб самому не потрапити в його тенета.

— Тут, взагалі-то, для прибиральниць місце, — дракон говорить, тепер уже дивлячись на мене. — Я поговорю з пані Ботті. У нас повно окремих приміщень. Так, ви вперед, — командує він жінкам у чепчиках, — а ви — на вихід.

Ні, ну Пріссі ж ніколи не зізнається, що це вона довела Франческу до палаючих ніздрів.

— Це куди? — жахається ельфійка.

— На вулицю? — я повільно піднімаюся зі свого місця.

— Ну, йдіть на вулицю, — махає рукою Грахем. — Нічого вам тут робити.

Прибиральниці рішуче заходять у підсобку.