Розділ 1

Кінець навчального року, цього моменту чекають усі школярі. І ми з моїми найкращими подругами не є винятком. Адже літо — це пора відпочинку та розваг. Я ще з дитинства дружу з Софійкою та Сашею. Ми дуже багато чого із ними пережили, і тому я їх дуже люблю та ціную. Але зараз не про нас, тому повертаємось до останнього дзвонику.

Кожен рік, нам роблять дискотеку, на яку сходиться уся школа. Звичайно, багато хто запрошує ще своїх друзів, і тому танці у нас дуже круті.

Цього року вона має бути важливою, особливо для мене. Адже саме на ній я хочу розповісти про почуття хлопцю своєї мрії.
Його звати Олексій. Мою увагу він ще заполонив у дев'ятому класі. Виділявся серед інших хлопців своїми смарагдовими очима. На сонці вони переливалися всіма відтінками зеленого кольору. Навіть, якщо десь і були недоліки, то саме вони їх перекривали.
Спочатку,  просто спостерігала за ним на відстані. Я помітила, що він часто знаходився в компанії хлопців зі свого класу. Також інколи до них підходили дівчата. Одна з них, завжди стояла біля Олексія і відкрито з ним фліртувала. То проведе своїми пальчиками по його щоці, або обійме і поцілує у шию. Мені її дії з кожним разом все більше не подобалося. 
Згодом, я вирішила розповісти подругам про свої дивні відчуття, і здогадайтеся, які слова   вони мені сказали... Правильно, що я починаю у нього закохуватися. Чесно, я не розуміла, як можна покохати людину за такий короткий термін. І тому, я  постаралася впевнити дівчат, що це просто симпатія і після ми цю тему не зачіпали. А дарма… Як ви вже здогадалися це все за півтора року переросло у кохання. Розумієте, я просто марила цією людиною. Як тільки він з'являвся на горизонті, не розуміла куди мені подіти свої руки, а очі просто бігали по стінках в пошуку порятунку.
Звичайно, були моменти коли ми стояли дуже близько один від одного. Це могло статися у спортзалі або актовому залі. От тоді починалося справжнє пекло, особливо коли він починав до мене щось говорити. Таке було відчуття, що серце просто не витримає і вистрибне з грудей. Це могло продовжуватися довго, але в один момент у мене з'явилось стільки сміливості, як ніколи. Я впевнено собі сказала, що саме зараз час все йому розповісти.

Ми з дівчатами почали збиратися ще о сьомій годині. Робили одна одній макіяж та обирали наряди. Звичайно, в кожної з нас свої уподобання у одязі. Тому всі підбирали те, що їм до вподоби. До прикладу, для мене ближчими були теплі відтінки. Адже з самого дитинства я мала густе коричневе волосся. І тому такі речі, гармонійно дивилися з моєю природної красою. А от Софійка виглядала, як дівчина, що нещодавно повернулася з Гавайських островів. Її шкіра завжди в будь-яку пору року виглядала, як після засмаги. Саша дуже відрізнялася від нас, починаючи з кольору волосся закінчуючи характером. Вона більш домашня дівчинка, не любить усі оці дискотеки та вибирання годинами одягу. Оця її простота мені дуже подобалася. Також її не хвилювала  думка інших, робила все, що їй до вподоби. Зранечку встане одягне перше, що впаде в очі і іде до школи.

– Дівчатка, чи не могли ви піти туди без мене. Адже ви знаєте, що я не люблю всю оцю атмосферу. П'яні хлопці, липнуть до дівчат і так далі. Навіть не хочеться продовжувати, – Саша зробила такий вираз обличчя, ніби з'їла тільки що лимон.
– Ну послухай, Саш, заради нас ходімо. Сьогодні там має бути дуже весело. Якщо ми тебе залишимо тут, щоб ти сама сиділа, то які ми після цього подруги, – промовила ніжним голосочком Софійка.
– Вона права, ти ніяк не можеш залишитися тут сама, що будеш мишей казочками радувати,- з посмішкою на обличчі звернулася я до подруги.
-Дуже смішно, – відповіла Саша зі злістю, руки склали у себе на грудях, а погляд відвела від нас в іншу сторону.
– Ну Сашуню, будь ласка, пішли з нами. Ми тобі самі наряд підберемо. І обіцяю, що ця вечірка буде не передбачуваною, – з викликом у голосі промовила я.
– Тобто? – звернули свої здивовані погляди на мене дівчата.
– В мене просто є один план, який я хочу втілити у життя, – мій підозрілий тон їх точно зачепив. Навіть Саша змінилася в обличчі і почала уважно мене розглядати.
– А ну розповідай, ми чекаємо!!!
– Я все розповім, якщо Саша погодиться відвідати дискотеку, – подарувала свій погляд дівчатам.
– Та у мене вже вибору немає, або я сама спокійного погоджуся, або Софійка заради правди змусить мене це зробити, – після цієї фрази ми гучно засміялися.
– Добре, ну тоді слухайте. Пам'ятаєте хлопця на ім'я Олексій?
– Це той, що цьогоріч закінчує школу? – запитала Саша.
– Так він… Отже, здається ви мали рацію, – я не могла підібрати потрібні слова, аби розповісти все подругам. Розуміла, що моєю помилкою було, що їх раніше не сповістила, – здається я дуже сильно закохалася у нього.
Дві пари здивованих очей спершу переглянулися між собою, а потім різко перевели погляд на мене.
– Ти зараз серйозно? – бачила в очах Софійки, що вона не вірить.
– Так, і сьогодні він про це дізнається,- відповіла я, перебираючи своє волосся.
– Ти ж завжди була скоромною, звідки стільки сміливості у тобі з'явилося? – я відчувала щире здивування дівчат.
– Сама не розумію, просто в один момент, щось в голові переключилося, і я зрозуміла, що потрібно це зробити, – відповіла  з таким оптимізмом, що сама собі здивувалася.
Дівчата сиділи, щось тишком обговорювали між собою.
– Добре Зоє, ми підемо всі на дискотеку. Якщо цей Олексій тебе образить, йому буде не переливки. Ми за тебе кого хоч поб'ємо, – відповіла Саша, і почала розмахувати руками, ніби реально когось лупцює.
– Я вірю, що той хто перейде вам дорогу, точно залишиться покалічений. Але надіюся, що в цій ситуації до бійки не дійде, – глянула я вдячний поглядом на дівчат.

О восьмій сорок п'ять ми виїхали на таксі із дому. По дорозі ми багато чого обговорювали, але я не вникала у це. Адже всі мої думки були забиті майбутньою розмовою з Олексієм.
Біля школи ми вже були через десять хвилин. Атмосфера тут вирувала неймовірна. Хтось танцював занадто відверто на танцювальному майданчику, інші випивала біля столика з різноманітними коктейлями. Алкоголь був заборонений, але ж наша молодь, якщо захоче, то будь-що принесе із собою.
Я із подругами також вирішила узяти, щось випити. Кожна вибрала той коктейль, який їй був до вподоби. Ми ще кілька хвилин постояли біля столика, а потім Софійка нас просто потягла на танцмайданчик. Музика була дуже класна, моє тіло просто рвалося до танцю. Не скажу, що танцювала я дуже добре, але все-таки щось виходило. Мабуть, як і на кожній дискотеці п'яні хлопці чіплялися до дівчат. До мене також кілька підходило, але я намагалась їх ввічливо позбутися.
Протягом усієї дискотеки, мій погляд був усюди. Адже я чекала, коли він з'явиться тут. Звичайно, як завжди це відбулося не очікувано. Олексій зайшов до залу зі своїми друзями і впевненою ходою рушив до стола з напоями. Я навіть не знаю, як правильно описати свої відчуття в той момент. Цей пожирач сердець сьогодні був по-особливому красивий. Одягнений у чорні штани та білу сорочку, верхні ґудзики якої залишив розщібнутими.
На обличчі, як завжди красувалася зухвала посмішка, а смарагдові очі зачарували всіх дівчата, які заглядали у них. Ну і як ви здогадалися, Зоя найперша потрапила в їхній полон.
Я його дуже довго розглядала і ніяк не могла наважитися підійти до нього. Щось всередині підказувало, що це найгірший варіант зізнання. Але що поробиш, якщо сміливість зараз домінувала над розумом.
– Ти ще довго будеш підглядати за мною? – почула я зухвалий голос біля мого вуха.
Я одразу ж впізнала кому він належав… Невже я так сильного занурилася у свої думки, що не помітила, як він зник з поля зору.
– Та я просто…– дідько, чому я не можу навіть слова вимовити, таке відчуття, що просто забрали у мене голос.
– Ходімо до саду, можливо, тобі там краще вдасться мені пояснити все,– кинув на мене серйозний погляд і рушив у протилежну сторону.
Я за ним старалась також встигати, але коли він ступає два кроки, а ти тільки один, це дуже важко. Ми зупинились біля високого дерева, яке знаходилося у самому центрі саду.
–Я тебе уважно слухаю, – його погляд був прикований до мене, і чекав відповіді.
А я ніяк не могла і слова вимовити. Дивилась на нього, і на диво мені цього дуже навіть вистачало. Моя сміливість, яка була присутня кілька хвилин тому просто десь зникла.
– Зоє, що відбувається? Чому ти мовчиш? – він торкнувся своєю рукою мого плеча, і в той момент я відчула, як удар електричного струму розповсюджується по моєму тілу...
Все-таки зібравши всі думки в єдине ціле і змогла сказати те, що давно мене мучить.
–Олексій, я вже давно хотіла тобі про дещо розповісти, але якось нагоди не було,– промовила я, боязко підіймаючи на нього очі, – ти мені дуже подобаєшся вже довгий час.
На душі стало якось дуже легко, але це продовжувалося не довго. Адже відчувивши на собі дуже дивний погляд Олексія, зрозуміла, що нічого хорошого це не віщує.
– Повір, я розумію твої почуття, – на його обличчі з'явилася дуже хижа посмішка, – але такі, як ти мене не цікавлять.
Можливо, це мені зараз сниться, але ні, бо все виглядає занадто правдиво. Він тільки, що сказав, що я йому не потрібна... Звичайно, не прямо, але з таких слів я зрозуміла так...
– Тому не будемо забирати один в одного час, бо на мене чекають друзі, як і на тебе,– обертається і просто йде… Залишаючи за собою шлейф терпких парфумів.
Ви запитаєте, що я відчуваю в цей момент...
Суцільну порожнечу… Навіть немає ніяк емоцій, тільки зрадливі сльози застигли у моїх очах. Ніби чекаючи поки я дозволю їм скотитися по рум'яних щічках. Зараз у мене в голові літало безліч думок, які я не могла привести до ладу. Хотілося просто впасти і ридати від слів, які я почула з таких бажаних вуст. Підсвідомо я розуміла, що це не вихід, тому зібравши усі свої сили та витерши з обличчя сльози, які все-таки наважилися вийти, попрямувала додому. Не було ніякого бажання навіть з дівчатами попрощатися, хотілося просто закритися в своїй кімнаті і забути цей вечір. Назавжди…