Смарагдове прокляття, чи все-таки щастя?

Розділ 2


5 років по тому...

Час... Він так швидко біжить не встигаєш зрозуміти, що відбувається навколо. Життя тебе може закинути будь-куди, і звести з людьми, які тобі потрібні. Але чи насправді життя дарує нам тільки хороше? Звичайно,  ні. Адже доля буває інколи жорстокою, і повірте від неї дуже важко утекти.

***

Іспанія - це країна тепла та розваг. Багато хто їде сюди, щоб поніжитися на пісочку дивлячись на безкрає море. На жаль, я не належу до цих людей, бо  у цьому прекрасному місці з інших причин. 
Ще з середньої школи  дуже хотіла поїхати вчитися за кордон, але батьки намагалися мене відмовити від цієї мрій, адже це дуже небезпечно і т.д. І от кілька років тому ми дізналися, ніби маємо родичів у іншій країні. Я вирішила більше дізнатися хто це. Виявилося, що у Іспанія проживає моя тітка Клавдія, а саме в Барселоні. Тієї миті була на сьомому небі від щастя і одразу ж вирішила,  після закінчення одинадцятого класу їду туди. Але все пішло шкереберть. Багато подій, які відбулися під кінець десятого класу сприяли для того, аби моя мрія збулася швидше. Звичайно, це був великий шанс аби змінити своє життям на сто вісімдесят градусів і я ним скористалися. Тому на початку липня я вже летіла прямим рейсом у Барселону.

***

Сьогодні був дуже сонячний день… За вікном буяв останній місяць весни – травень. З кожним днем сонечко пригрівало все сильніше, вже відчувалися ніжні нотки літа. Як і у всіх студентів сесія на мене вже чатувала з кожного куточка.
Мабуть, ви вже здогадалися, я закінчила у Іспанії одинадцятий клас і вступила до місцевого ВНЗ на піар-менеджера. І це вже закінчувався четвертий рік навчання, а далі на нас чекала практика.  Мені тут дуже подобається, звичайно важко, але де буває отримувати знання легко. Правильно, ніде.
Залишається тільки набратися терпіння і плідно отримувати їх.

Сьогодні  прокинулась о сьомій годині ранку і почала робити свій обов'язковий ранковий ритуал, тобто зарядку. Я дуже люблю займатися спортом, для мене це один із принципів життя. Прийнявши ранкові процедури, пішла підбирати образ на сьогодні. Після довгих вагань я зупинилися на простому чорному комбінезоні та білому топі. Я за природню красу, але інколи  дозволяю собі трішки макіяжу. За моїх розкладом наступним пунктом мого ранку був сніданок.
Потрапивши на кухні, я заварила собі кави. Її аромат просто сковував моє тіло в хвилинній ейфорії… Трішки наситивши себе енергією на весь день я попрямувала до свого університету.З сьогодні місяць буду сама удома, бо тітка поїхала до своїх рідних у сусіднє місто.
На годиннику показувало тридцять хвилин на дев'яту, тому  не поспішаючи рушила на зустріч новому дню. Я дуже полюбляла під час ходьби кудись, слухати музику і розглядати все довкола. В такі моменти просто занурювалася в себе і свій уявний світ…. Там мені подобалося більше, ані ж в реальному. Але усі знають, що мрій можна втілити у життя, потрібно прикласти трішки зусиль.
У нашої групи  було всього лише три пари, а перша розпочиналася о дев'ятій п'ятнадцять. Потрапивши до приміщення  попрямувала на лекцію з  іспанської мови. Там мене вже чекали Моніка та Марсель. З моменту, як я поступила сюди вони стали для мене найкращими друзями. Адже з Софійкою та Сашею ми тепер рідко переписуємось у інстаграмі. Та що там казати, я тоді навіть нормально з ними не попрощалася. Просто подзвонила і без пояснень сказала, що їду за кордон. Можливо, це було трішки не правильно, але на той час мною керувались емоції і я нікого не хотіла чути і бачити.Тому потрапивши до Барселони я  зраділа, що  знайшла людей, яким можу довіритися.
– Привіт, Зоє!!! – сказали в один голос Марсель і Моніка.
– Привіт, – обіймаючи їх промовила я,- і як ви тут? Травень додав вам любовіі?
Ах так,  забула сказати, що ці двоє вже  пів року зустрічаються. З першого знайомства помітила між ними іскру, але вони не поспішали говорити один одному, що відчувають. І  в певній мірі згідна з цим, краще з такими словами не поспішати, бо може статися багато казусів. Скажу як є, що власний досвід найкращий. Бо я не вмію вчитися на чужих помилках, поки сама їх не допущу. От Моніка прислухається до думки інших і зважує всі за і проти. Як каже приказка, сім раз поміряй, а один раз відріж. Так от, я дуже рада за них, адже виглядають вони поруч просто бомбезно.
– Ой Зоє, в нас любов з кожним днем збільшується, правда ж Марселю? – хижим поглядом, як тільки вміє вона, звернулася до нього.
-Звичайно, моя кохана,– і ніжно поцілував її у губи. 
Чесно, в деяких я їм по дружньому заздрила. В мене не було таких класних побачень, першого поцілунку і просто красивих моментів з коханою людиною. Надіюся, що з часом все воно стане на свої місця.

В цей інтимний момент, зайшов викладач і почав розповідати різноманітні теми.

Пари пролетіли дуже швидко. На вечір ми з друзями домовились зустрітися та піти до клубу. Адже завтра субота і на навчання не потрібно.

Коли я повернулася додому, переодягнувшись та перекусивши  вирішила подзвонити на Скайп до своїх батьків.
– Привіт, мої хороші, як ви там? –промовила я, побачивши такі рідні обличчя на екрані. Як же я скучила за ними...
– Привіт, доню – промовив тато, – ми добре, ходимо на роботу, замовлень вистачає, тай отак. А ти як там, як навчання, як ти сама?
– Я чудово. Зараз сама живу, бо тітка на місяць поїхала до своїх рідних. Ходжу на навчання, вже скоро сесія, то готуюсь.– відповіла, надпиваючи свій чай.
– Молодчинка ти наша! А як твоє здоров'я?– глянула на мене мама теплим поглядом.
– Та добре, тільки вже голова болить від навчання. А так більш ні на що не скаржуся. А як ви себе почуваєте, бо бачу мама, якась бліда? – в моєму серці промайнули нотки тривоги. Але я вирішила на це не звертати уваги, а дарма…
– Та не хвилюйся доню, то просто перевтома та й все.
–Точно, чи ви щось намагаєтесь від мене приховати?
– Та ні Зоє, все добре,- промовив тато, якось невпевнено.
– Ну якщо це тільки перевтома, то відпочивайте більше і не перетруджуйтесь.– усміхнулася я в камеру.
– Добре доню, будемо старатися.
Ми ще з ними поговорили десь пів годинки. Було таке відчуття, що не вистачає до цієї розмови близькості та рідних обіймів.
Перед прощанням ми домовились, що завтра зідзвонимось. Я їм відправила повітряний поцілунок і натиснула відбій.



Sonya Dream

Відредаговано: 10.10.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись