Сміттяр

21

У кав'ярні було людно. В основному, більшість столиків займали студенти, котрі вирішили відзначити завершення першого дня навчання та поспілкуватися з друзями у неформальній обстановці. Ерік з Поллі ледве знайшли вільний столик, і тільки встигли замовити каву з тістечками, як на порозі з'явилася досить цікава пара. Елегантній платиновій блондинці на перший погляд можна було дати років тридцять п'ять - сорок, вона була одягнута за останньою модою, у руках тримала сумочку з крокодилячої шкіри,  великі темні окуляри, які вона не зняла навіть у приміщенні, прикривали пів-обличчя. Її супутник виглядав ще молодшим - років на тридцять, у нього було досить простакувате обличчя, невеликі, глибоко посаджені очі і неприємна посмішка.

 - Он вони, дивися, - Поллі легенько штовхнула Еріка ліктем - Колін та її альфонсик.

Жінка побачила їх і, спритно лавіруючи між тісно зсунутими столиками, попрямувала у їхній бік. Її супутник неквапливо сунув слідом. Проте, як тільки вони наблизилися до столика, підскочив і галантно запропонував своїй дамі стільця, а вже потім усівся сам.

Колін зняла нарешті свої окуляри, і стало видно, що вона не така вже й молода, якою хоче здаватися. Обличчя було, немов застигла маска. Здавалося, вона майже не користувалася мімікою - чи то пластичні операції ( про які згадував колись Тед) були тому виною, чи вона спеціально намагалася не рухати м'язами обличчя, щоб уникнути появи зморшок.

 - Тедді, любий, рада тебе бачити! - медовим голосом промовила вона. - І ти тут, Поллі? Як мило! Познайомтеся з моїм другом Енріке! Енріке, це мій... е-е... племінник Тед та його дівчина.

 - Дуже приємно, - кивнув головою Енріке, зосередивши свою увагу на симпатичній офіціанточці, що з'явилася в полі його зору.

 - А де ж подівся Марк? - мило усміхнулася Поллі. - Здається, минулої нашої зустрічі ви мали іншого супутника?

 - О, сонечко, Марк - то мій бізнесовий партнер, у нас була чисто ділова зустріч. - вона стривожено поглянула на Енріке. Той, здавалося, нічого не зауважив, і Колін знову заусміхалася, показуючи ідеально білі та рівні зуби. - Ну що, Тедді, як минув перший день в університеті?

 - Все чудово, - сказав Ерік. Він розмірковував, як би швидше віддати Колін гроші, що лежали в кишені його піджака. Перед тим, як іти до кав'ярні, хлопець передбачливо зняв у банкоматі умовлену суму. Втім, йому було незручно передавати гроші при Енріке. Поллі глянула на нього і кивнула - певно, вона зрозуміла, про що він думає.

 - Яка краса, моя улюблена пісня! -  протягнула вона, поглянувши на Енріке. - Може, ви запросите дівчину потанцювати? Бо Тед не хоче...

 - З превеликим задоволенням, - легенько вклонився молодик, і  вони попрямували в бік естради. Колін провела обох не дуже приязним поглядом.

 Ерік швиденько дістав гроші та поклав їх перед бабусею Теда.

 - Ось, бери. Тільки більше допомогти не зможу, я позичив гроші одному другові, а той ніяк не збереться їх повернути.

 - Дякую, дорогенький. Я обов'язково все віддам... трохи пізніше, - сказала Колін . Вона сховала  банкноти у свою сумочку та відсьорбнула з чашки каву.  Виглядала занепокоєною.

 - Знаєш, ця дівчина... Поллі... вона колись розіб'є тобі серце, - промовила Колін, досить майстерно копіюючи якусь актрису із сентиментальної мильної опери.

 Ерік посміхнувся і глянув у бік Енріке, котрий поважно щось говорив до Поллі, а його руки так і норовили у цей час переміститися з її талії дещо нижче. "Хто б говорив", - подумав він, але відповів зовсім інакше:

 - Зараз у нас усе чудово, а там буде видно...

Колін уважно подивилася на нього, підперши рукою підборіддя:

 - А ти наче змінився, - сказала вона задумливо. - Виріс, чи що? Якісь очі ніби зовсім інші стали... Чи це я, дурна, старію?

 - Та ну, - Ерік  розсміявся. - Може, я просто прикидаюся слухняним хлопчиком, щоб ти не розповідала батькові про мої пригоди!

 - О, ти це вмієш! - вона погрозила йому пальцем і теж посміхнулася.

У цей час за столик повернулися Поллі та Енріке.

 - Ну що, ви посекретничали з племінничком? - поцікавилася дівчина у Колін. - Бо нам уже пора втікати, ми поспішаємо на прем'єру.

 - Так, звичайно, йдіть, не буду вас затримувати! - Колін розцілувалася з обома молодими людьми, і вони попрямували до виходу. Вже на порозі Ерік озирнувся - літня жінка сиділа за столиком і щось виговорювала своєму супутнику, а той вибачливо розводив руками.

*******

 - До чого неприємна особа, - промовила Поллі, коли вони вже вийшли на свіже повітря.  - Борони мене Боже стати такою ж у старості!

 - Ну, тобі це  точно не загрожує, - посміхнувся Тед, а потім додав. - Але мені вона не здалася такою вже "акулою". Навпаки, стало її трохи шкода.

 - Давити на жалість - це Колін добре вміє, - хмикнула Поллі. - Особливо, коли гроші потрібні. А цей її Енріке - до чого неприємний тип! Так і хотілося добре вмазати по його хитрій мармизі!

- Хіба важко знайти чоловіка, що більш підходив би їй за віком? - продовжив розмірковувати Ерік.

- Ти такий наївний! Старші, ще й при грошах, шукають собі молоденьких подруг, а на бабульок у них вже не стоїть!

Вона лукаво глянула на нього:

 - Тепер доведеться спеціально говорити різні непристойності, аби лише побачити, як ти червонієш. Це так мило!

Ерік дивився на її усміхнене обличчя, і раптом зрозумів, що от зараз, саме в цію хвилину, він абсолютно щасливий. Мабуть, варто було прожити цілих вісімнадцять нудних і сповнених рутини років, аби хоча б на короткий час відчути, що таке - дійсно вільне життя. Життя без обмежень і думок про майбутнє. А комусь же пощастило на весь його вік...



Мар'яна Доля

Відредаговано: 23.05.2020

Додати в бібліотеку


Поскаржитись