4 Глава

   Краплини дощу, немов сльози, стікали по шибці вікна. Софія неспішно пила ранкову каву. «Знову дощ…Добре, що хоч сьогодні на роботу у другу зміну, можна не поспішати», - подумала вона.

    Всі розійшлися хто куди: чоловік на роботу, донька у школу. Софія, залишившись одна, полинула думками в ті далекі та безтурботні часи юності  і веселого студентського життя…

Спогади

Осінь 1996 рік

     Дівчина переступила поріг університету. «Ось я і студентка…», - подумала вона, захоплено розглядаючись навколо. - «Тепер я тут буду навчатися, як же тут гарно: старовинна будівля з колонами, мозаїкою, аркоподібною стелею. Таке враження, що я потрапила в замок…»

      Софія вдихнула повітря й відчинила двері аудиторії. Перша пара була швидше для ознайомлення, тому студенти весело спілкувалися з викладачем та між собою.

   Ще на вступних екзаменах Софія познайомилась з Уляною. Так склались обставини, що потрапили в одну групу й вирішили не жити в гуртожитку, а разом орендувати квартиру.

        Після пар дівчата сміючись пішли в магазин купити щось собі до вечері.

- Добре, що  ми з тобою познайомились, - сказала Уляна, - тепер ми будемо і разам вчитися, і разом жити!

- Так, - усміхнулась Софія, адже дівчата вже стали найкращими подругами.

- І, як тобі наші хлопці з групи? – змовницьки запитала Уляна.

- Ну… Не знаю, я навіть дуже не придивлялась, якщо чесно, - знизала плечима дівчина.

- А я таки добре їх роздивилась. І знаєш, що тобі скажу, - вона похитала головою, - толкових немає!

- Навіть так! Я б так швидко не зробила висновків. Мені потрібен час, щоб розпізнати людину.

- А я все відразу бачу, чого тут чекати! – хмикнула Уляна, - Треба придивитись до старших, може там є цікаві екземпляри?

- Ой, Улю! Ми лише на першому курсі, які хлопці! Вчитися треба! – обурилась Софія.

- О-о-о, Софіє! – закотила очі Уляна, - Студентське життя в тому й полягає, щоб розважатися, ходити на дискотеки, знайомитись з хлопцями. Тому… - вона хитро усміхнулась, - У п’ятницю йдемо на дискотеку!

- Та я планувала додому поїхати…

- Ой, Софіє! – перебила її Уляна, - Не будь занудою! Поїдеш на наступний тиждень. Ти ж не залишиш мене сам?, - благально глянула подруга.

- Ну… гаразд, - без ентузіазму погодилась Софія.

   Тиждень пролетів непомітно. Хоч це і був перший тиждень навчання, проте викладачі задавали багато домашнього завдання. Софія вже й сама раділа з того, що не поїхала додому, а залишилась, адже на вихідних можна добре підготуватись до семінарів.

    Дівчата винаймали невеличку однокімнатну квартиру в старенької бабусі. Жила вона в доньки, а свою «хрущовку» здавала студентам.

    Уляна крутилась перед дзеркалом у своїй новій синій сукні, яка доходила їй до середини стегна й облягала стрункий стан. Дівчина була природньою блондинкою з пишним прямим волоссям сітло-пщеничного кольору, голубими очима та спокусливими формами.

- Софіє, ти ще довго? – крикнула Уляна й незадоволено скривили губи, нафарбовані червоною помадою.

- Вже йду! – вигукнула подруга з кімнати.

    Софія одягла чорну сукню вільного крою,трішки вище колін з рукавами три четверті, розпустила своє густе темно-русяве волосся й зробила легкий макіяж, щоб підкреслити свої сіро-зелені очі.

- А ось і я! – промовила, - Ходімо?

     Уляна оцінююче глянула на дівчину, «свята простота», подумала вона й усміхнувшись сказала:

- Звичайно!

    За тиждень навчання Уляна вже встигла потоваришувати з старшокурсниками й дізнатись в якому клубі зависають студенти. Саме туди дівчата і поїхали. В нічному клубі народу було море… Ритмічна музика лунала на повну силу, кольорові промені прожекторів блимали їй в такт. Повітря просякнуте сигаретним димом, змішаним з алкогольними випарами, кальяном, різноманітними парфумами та потом.

- Йдемо до барної стійки! – перекрикувала музику Уляна.

     Вони розмістились на високих стільцях, а симпатичний бармен, усміхаючись на всі тридцять два зуба, взяв у них замовлення.

- Ти йому сподобалась… - прошепотіла Софія Уляні на вухо, на що та лише хитро підморгнула.

     Софія раніше ніколи не бувала в таких місцях, тому з цікавістю розглядала все навколо.

- Ваше замовлення, красуні! - промовив бармен, пожираючи Уляну очима.

    Софія довірилася вибору подруги, тому з подивом розглядала яскраво-червоний напій.

- Що це за коктейль? – запитала.

- Космополітен, спробуй, тобі сподобається, - усміхнулась Уля.

   Софія обережно через соломинку зробила ковток, приємний солодкий присмак з кислинкою, теплом розтікався по тілу. Поки вона повільно цідила свій коктейль, Уляна на повну фліртувала з барменом й допивала вже другий Космополітен, яким він її пригостив.