Смуги долі

ІІІ Частина Весна 2017 рік І Розділ Березень 2017 рік 1 Глава

     Софія заварила чай, сіла за стіл та пригадала події того вечора…

Спогади

 Вона прийшла додому з готовою вже написаною заявою. Олега ще не було, тепер для нього це норма – щовечора повертатися додому близько десятої години вечора. Софія розповіла Ніці, що вирішила розлучитися і потрібні документи вже готові.

- І правильно, мамо. Я тебе цілком підтримую. Вероніці вже остогиділо таке життя. Постійні сварки між батьками, або мовчанка. Вони вже давно перестали бути дружньою сім’єю, лише мучили одне одного.

- Ніко, я не хочу щоб наші з татом проблеми якось відобразилися на ваших відносинах, - промовила Софія.

- Мамо, які відносини? Та він крім своєї Уляни взагалі нікого не бачить та ні про що не думає!

   В цей момент у квартиру увійшов Олег. В Софії все стислося в середині перед важкою розмовою. Дочка благополучно пішла у свою кімнату, давши можливість батькам поговорити «по душах».

   Софія поставила перед Олегом вечерю, а сама сіла навпроти з горнятком чаю. Олег з апетитом накинувся на їжу і лише коли наситився промовив:

- В тебе якісь проблеми?

- Я б сказала, що якраз навпаки, - спокійно промовила вона.

- О-о-о, навіть так, - розвалився у кріслі та недбало поглянув на неї, - І які ж то в мене проблеми?

- Я все знаю. Про тебе та Уляну, – виклично подивилася на чоловіка.

- І що? – навіть не здивувався він, - Що це змінює?

- Все змінює! Я розлучаюся з тобою.

- Ой, та будь ласка, - він махнув рукою, - Мені вже також осточортіла та комедія!

  Олег встав та вийшов з кухні, а Софія так і залишилась сидіти з горнятком охололого чаю в руках. Сказати, що вона була здивована поведінкою чоловіка, ні, не була… Стільки років шлюбу перекреслені зрадою, стільки надій розбито вщент, серце розчавлене, а в душу наплювали… Ось, що вона відчувала зараз… Вона була спустошена, їй стало все одно…

   Через деякий час Софія почула, як відчинилися вхідні двері й з гуркотом зачинилися. «Пішов…, - подумала вона, - Ніби чужий, немов і не прожили стільки років разом…»

   До кухні зайшла Ніка й відволікла Софію від поганих спогадів.

- Я приготую салат, - обійняла вона маму.

- Гаразд, - усміхнулась Софія та підняла до губ горнятко з чаєм. «Знову холодний, - подумала вона, - Як і тоді…».




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше