2 Глава

  Проминув тиждень з того часу, відколи Софія з донькою переїхали до Рустема. Спільні сніданки, обіди та вечері, спільні походи в кіно, парки, магазини. Усюди разом, але на роботу приходили окремо. Софія ніяк не могла наважитись розповісти колегам по роботі про їхні стосунки з Рустемом. В офісі на людях між ними були і далі офіційно-ділові відносини. Та виявилось, що не лише Рустем та Софія приховують свій службовий роман. Сашко та Леся після корпоративну також почали зустрічатися і тепер оголосили всім про своє весілля. З приводу цієї події Рустем зібрав усіх у конференц-залі, де закохані повідомили про щасливу подію та вручили кожному запрошення на весілля, яке має відбутися в кінці травня. Запрошені мали прийти з своїми половинками, звичайно у кого вони є. Софія трохи розхвилювалася, адже на роботі навіть про її розлучення не знали, що тут говорити про Рустема.

- І чому ти хвилюєшся? - спокійно промовив Рустем, коли вони обідали вдома, - Ну, прийдемо разом на те весілля та й усе. Думаю, вже давно пора покинути цю конспірацію.

- Якось мені не спокійно та лячно…

- Не ускладнюй собі життя такими дрібницями.

   Після обіду почали збиралися на роботу, в квартиру увірвалася захекана Ніка:

- Мамо! Мамо! – з порога прокричала вона.

- Що трапилось? – перелякана Софія вибігла в коридор

- Кого я щойно побачила! Тітку Уляну, уявляєш?

   При згадці про Уляну, Софію аж пересмикнуло. Кого-кого, а її вона воліла б ніколи більше не зустрічати.

- Я розмовляла з татом, - розповідала дочка, - ми випадково зустрілися, коли я йшла на зупинку після школи, дивлюсь тітка Уля до нас йде.  І знаєш, мамо, татові стало так незручно, напевно не хотів, щоб я її побачила. Виходить, вони знову разом, так?

- Не знаю, доню, можливо…

  Софія задумалась… Це не просто так Уляна сюди приїхала, може в неї виникли якісь проблеми в Україні або навпаки в Чехії. Можливо, Євгену набридли її гульки та витребеньки, тому вирішив покинути її, от вона і приперлася на Батьківщину. Але навіщо їй Олег, адже свою місію він вже виконав в її плані помсти. Що їй від нього потрібно? Думки змінювали одна одну та відповідей на жодну не було.

- А, і ще одне, - пригадала Ніка, - тато казав, що приходив декілька раз до нас на квартиру, але там було зачинено, він хотів з тобою поговорити. До речі, я йому про наш переїзд нічого не розповідала.

- Добре, доню, - сказала Софія.

   Рустем також був присутній при розмові, тому, коли їхали на роботу, запитав:

- І що ти думаєш з цього приводу?

- Ти про приїзд Ульки, чи про те, що Олег хоче поговорити зі мною?

- Про все.

- Думаю, що говорити він хоче про житло, враховуючи приїзд Уляни. Залишається питання – навіщо вона приїхала?

   Довго мучитись Софії із здогадками не прийшлося, оскільки під кінець робочого дня Олег сам зателефонував їй, і вони домовились про зустріч. Рустем був не в захваті від цієї ідеї, але про помчав.

    Після закінчення робочого дня Софія поспішили на зустріч з колишнім. Зайшли у найближче кафе та замовили по каві.

- Про що ти хотів поговорити? – запитала.

- Я приходив декілька разів до вас додому, але завжди було зачинено. Ви з Нікою кудись переселилися?

- Це тебе не стосується! - відрубала Софія, - Кажи, що ти хочеш?

- Софіє, - промовив Олег, розуміючи, що розпитувати далі не має сенсу, - мені потрібне житло… Уляна повернулася і ми знову разом…

- А як же Євген?

- Ніяк… Тобто він в Чехії, а вона тут…

- То вони розлучилися? – запитала Софія.

- Ні, тобто так…, - задумався Олег, - Офіційно вони не розлучилися, але кожен живе своїм життям. До чого цей допит, Софіє? – почав нервувати Олег.

- Вибач, - промовила вона, - Дай мені час до кінця місяця і я вирішу питання з квартирою.

   Олег лише кивнув, адже не сподівався, що Софія нормально сприйме цю розмову.

- Тоді, бувай, - сказала Софія, кинувши на стіл купюру, - я поспішаю.

   Софія йшла додому вечірнім містом та роздумувала над їхньою розмовою. «Однозначно, що тут щось не так, - міркувала вона, - не просто так Уля повернулася, ой не просто так…»

  Вдома Софія попросила Рустема пришвидшити процес щодо продажу квартири та розповіла про свої хвилювання щодо Уляни.

- Вона взагалі якась дивна, - говорив Рустем, - Навіщо їй тут ошиватися, якщо б могла безбідно жити з чоловіком в Чехії.

- От і я про те, вона щось замислила. Я переконана в цьому.