4 Глава

    Наближався день весілля Сашка та Лесі. За тиждень до цієї події Рустем усім оголосив про їхні з Софією стосунки. В принципі, ніхто дуже і не здивувався, адже Сашко по-секрету розповів Лесі про Софіїне розлучення, а вона, відповідно, також повідомила по-секрету усім решта. Тому для колективу це вже не було сенсацією, всі просто коректно мовчали. Єдиним питанням, яке усіх цікавило, було те, хто від кого першим пішов, Софія чи її колишній?

-  І давно ви разом? – поцікавилась Віра Іванівна, коли вони були вже у своєму кабінеті.

-  Не дуже, - промовила Софія, їй не хотілось нікого посвячувати в своє особисте життя.

-  Угу, - пробурмотіла жінка, відразу зрозумівши, що нічого більше не довідається.

  Софія йшла додому. Тепер квартира Рустема стала її домом, там вона стала повноправною господинею. Та питання щодо купівлі власного житла все одно залишалось відкритим, просто відкладалося на деякий час, поки назбирається потрібна сума грошей.

  Оскільки молодятам вирішили подарувати гроші, то з вибором подарунку не потрібно заморочуватись. Софія думала над іншим подарунком – для Ніки, оскільки тридцять першого травня в дочки день народження. Хотілось придбати їй щось оригінальне. Дочці виповнюється п'ятнадцять років – це така чудова дата, невеличкий ювілей, тому і подарунок має бути особливим.

   Рустем затримався на роботі через ділову зустріч, тому Софія вирішила дорогою додому пройтися по магазинах та пошукати подарунок дочці. Як і всі дівчатка, Ніка любила різноманітні прикраси та біжутерію. Софія зайшла в ювелірний: різноманітні ланцюжки, браслети, каблучки, сережки зачаровували своєю красою. Тут були вироби з платини, срібла та золота, інкрустовані дорогоцінним камінням. Очі розбігалися від тієї яскравої краси.

- Добрий день, чим можу допомогти? – запитала продавчиня.

- Мені потрібно щось підібрати для дочки на п’ятнадцятиріччя.

- Можу вам запропонувати набори прикрас, чи вас цікавлять окремі вироби?

- Давайте набори, - погодилась Софія.

  Дівчина розклала перед нею різноманітні прикраси. Розмаїття перснів, сережок та підвісок у різних поєднаннях захоплювало. Софія розглядала широкий вибір товару, хотілось вибрати щось ніжне та вишукане і вона таки знайшла те, що шукала. Срібний набір – сережки та підвіска з голубими топазами на тендітному ланцюжку.

- Ось цей набір, - вказала Софія.

- Чудовий вибір!

   Подарунок запакували у красиву коробочку та перев’язали срібною стрічкою. З усмішкою на вустах Софія прямувала додому і зовсім не помітила, що за нею стежать. Вона зайшла у під’їзд та закрила за собою двері. Уляна хитро усміхнулася. «То ось де тепер живеш…Гарно влаштувалася, напевно і хахаля вже маєш, а як же інакше? Жити в такому районі дорого… Цікаво, хто цей багатій з яким вона спить?»

****

   Вранішнє сонце дарувало приємне тепло, листя на деревах та кущах виблискувало, омите росою. Софія прочинила вікно на кухні та вдихнула весняне повітря. Їй дуже не вистарчало улюбленої лоджії, але нічого не вдієш… Жінка приготувала сніданок та заварила каву. В Ніки залишився ще тиждень навчання. Лише тиждень до початку літа і канікул, сім днів до її дня народження.

 Софія сервірувала стіл та покликала до сніданку. Спершу їй було дивно та незвично, що Рустем допомагає їй у побуті, прибирає, куховарить, заварює каву, але потім звикла. До доброго швидко звикається і тепер вона не уявляла, що може бути якось по-іншому.

     За сніданком мова зайшла про майбутнє Вероніки, адже залишилось лише два роки до закінчення школи. Потрібно вибрати майбутню професію та вуз. У їхньому місті їх достатньо, але можливо Ніка захоче податися кудись в інше місто.

- А я вже визначилася з вибором, - промовила дівчина, - туризм та готельно-ресторанний бізнес.

- Ого! – здивувалась Софія, - А чому саме цей напрямок?

- Просто в мене є блати щодо майбутнього працевлаштування, - підморгнула до Рустема.

- Ха-ха-ха! – розсміявся Рустем, - Я зрозумів до чого ти хилиш!

- А що!? Ви ж самі мене захопили своїми розповідями та спонукали до цієї діяльності.

- А я і не заперечую цього, - усміхнувся він.

 Ніка часто розпитувала Рустема про його роботу, їздила з ним та Софією на об’єкт під час будівництва. Інколи приходила до мами на роботу і допомагала розсортовувати документи. Дівчина зацікавилась цією справою, тому вирішила вступати саме на цей напрямок. Ніка переглянула інтернет у пошуках відповідного вузу, і навіть знайшла у їхньому місті. Вона відразу повідомила, що хоче вчитися в рідному місті і нікуди не поїде. Софія була щаслива, що доня залишиться з нею. Ще однією приємною несподіванкою стало те, що Ніка під час літніх канікул влаштувалась у салон краси, де робитиме манікюр та макіяж.

- А що, - говорила дівчина, - не даремно ж я ходила зимою на ті курси, ще й грошенят зароблю.

    Практикувалася в майстерності Вероніка на Софії, адже сьогодні вони з Рустемом йдуть на весілля співробітників. Дівчина зробила мамі французький манікюр, макіяж та зачіску.

- Вау! – ошелешено дивилась на себе Софія, - Та ти справжня чарівниця!

- Ні-ні, я лише вчуся, - відповіла реплікою з дитячої казки Ніка. - Ха-ха!