ІV Частина Літо 2017 рік І Розділ Червень 2017 рік 1 Глава

    Легкий вітер погойдував тюлі на вікні. Софія спеціально замінила жалюзі на білосніжні мережані тюлі на кухні. Їй так більше подобалось, а квітучі вазони надавали затишку. Вечеря майже готова, Рустем пішов по хліб, а Ніка ось-ось має повернутись з роботи. Словосполучення «Ніка» та «робота» ще важко сприймалося Софією, донька працює пару тижнів. От зателефонувала, що затримається, бо має багато клієнтів. «Подумати лишень, моя Ніка вже працює…», - усміхнулась жінка. Софія пригадала, як дочка хвилювалася, коли йшла на роботу в перший день, і з яким захопленням повернулася додому.

-  У мене все вийшло! – стрибала від радощів Ніка. - Клієнтам сподобалась моя робота, а власниця салону мене навіть похвалила! Софія раділа разом з донькою її першим успіхам.

   Ніка поверталась додому з салону та проходила повз парк, вона поглянула на кафе «Фіруза» та пригадала святкування свого дня народження.

Спогади

Декілька тижнів тому

   З самого ранку мама та Рустем привітали її. Мама подарувала чудовий срібний набір, а Рустем букет з п’ятнадцяти рожевих троянд та запропонував їй відсвяткувати своє день народження з друзями  у «Фірузі».

- Клас! – зраділа Ніка, - Піду приміряю сережки та підвіску!

  Ніка запросила свою подругу Юлю з братом та  ще декількох однокласників. Та самим важливим для неї гостем був Сергій. Цьогоріч він закінчив школу і готувався до вступу у вуз. Зранку Рустем з своїми дівчатами заїхали в кафе та обрали меню для святкування.

   Вероніка з посмішкою зустрічала своїх гостей. На ній була блакитна шифонова сукня, якраз в тон до сережок, та підвіски. Дівчина зробила собі ніжний макіяж  та підкрутила волосся. 

  Святкування було в самому розпалі, коли Ніці зателефонував батько.

- Алло! - промовила вона, вийшовши на вулицю.

- Привіт, доню! Вітаю тебе з Днем народження! – сказав Олег, - Я б хотів подарувати тобі подарунок, де тепер ви живете?

- Дякую, тату, - знітилась дочка, - Та я зараз в кафе з друзями… Якщо хочеш, то приходь.

- Гаразд.

   Ніка повідомила, де знаходиться. Вона трохи хвилювалася, адже не хотіла розповідати батькові де і з ким вони зараз живуть, оскільки вважала, що такі питання батьки повинні вирішувати самі. Ніка домовилась з татом, що він їй зателефонує, коли буде на місці. Вона зайшла в середину саме в той момент, коли зазвучала повільна мелодія, Сергій відразу запросив її до танцю.

- Ти якась сумна, що трапилось? – запитав він.

- Нічого… Все гаразд, - збрехала вона.

- Та ні, я ж бачу, що тебе щось тривожить.

  Юля, як краща подруга, знала про розлучення Нікіних батьків та про їхній з мамою переїзд. Відповідно, Сергій також був в курсі подій.

- Розумієш, тато хоче мене привітати і прийде сюди, - пояснила дівчина. - Зараз розпочне мене розпитуватиме те та се, а я не хочу йому все розповідати…

- То так і скажи, нехай вияснює всі питання з твоєю мамою, - порадив хлопець, - Вони дорослі, от і нехай розбираються в своїх справах самі. Сергій міцніше притулив Ніку до себе та прошепотів, - Не сумуй, все буде добре.

   Олег зателефонував через годину. Ніка вийшла до нього на вулицю та відразу помітила, що він змінився. Він був втомлений та виснажений, а вигляд мав неохайний та пом’ятий. Батько вручив їй конверт з грошима та квіти.

- Не знав, що ти хочеш… - вибачився він.

- Дякую, ходімо до середини, - запросила Ніка.

- Ні-ні, краще давай посидимо тут, на терасі…

  Олег розпитував дочку про школу та плани на майбутнє. Ніка розповіла про те, що працює та хоче після одинадцятого класу вступати у місцевий вуз. Вона оминула тему, яка стосувалася їхнього місця проживання та Рустема.

- А як у тебе справи, тату?

- Нормально… Працюю, - без ентузіазму відповів Олег.

- Ти ще з тіткою Уляною? – зніяковіло запитала Ніка.

- Так…

   Ніка відчула в його голосі сум та якусь приреченість, їй стало його шкода. «Важко татові з тією Улькою, - подумала. - Вона про нього зовсім не дбає, он схуд як, постарів, змарнів… От же ж падлюка! Всі гроші мабуть в нього для себе виманює, стерво таке!»

  Вони ще трохи поговорили й Олег пішов. Після тої зустрічі, Вероніка ще більше засумувала, адже любила та хвилювалася про свого тата.

  По завершені святкування Сергій визвався провести Ніку додому.

- Та мене Рустем має забрати.

- Навіщо його турбувати, - заперечив хлопець.

- А як же Юля? – запитала Ніка, тепер подруги жили далеко одна від одної.

- Я вже все придумав, - усміхнувся Сергій. - Я замовив таксі, спочатку відвеземо Юлю додому, а потім тебе.

   Вероніка була неймовірно щаслива, адже знала, що Сергій не просто так усе це вигадав. Коли таксі під’їхало під її будинок, Сергій допоміг  вийти з авто, витягнув подарунки та відпустив таксиста.