2 Глава

   Чудовий погожий день… Софія та Ніка вирішили прогулятися вдвох, Рустем залишився вдома готувати вечерю. Чоловік розумів, що їм потрібно побути вдвох, поділитися своїми дівочими секретиками. Нишком від Софії, він дав Ніці гроші на їхні жіночі забаганки.

   Вони гуляли центральними вулицями та розмовляли про усе на світі. Вероніка розповідала про роботу та колектив у салоні, про останню розмову з татом та поділилася своїми хвилюваннями на рахунок його поганого вигляду. Софію це також засмутило, адже вона вже його давно вибачила і бажала йому лише щастя. Також вона цікавилася стосунками Ніки з Сергієм. Вони ще такі молоді та запальні, тому Софія хвилювалася щоб бува чого не наробили.

- Не хвилюйся, мамо, - промовила Ніка, - Я поки що з ним ще не спала.

- Поки що!? – ошелешено глянула на дочку Софія,  - Що це означає?

- Мамо, те і означає, що на даний час у нас ще не було сексуальних стосунків, але в майбутньому все можливо, - спокійно пояснила дочка.

- Надіюсь, що це станеться в далекому, дуже далекому майбутньому! – строго мовила мати.

- Ой мамо, давай зараз не будемо про це, - закотила очі Ніка. - Ми ж не в кам’яному віці живемо, - та помітивши великі з подиву очі мами, продовжила, щоб її заспокоїти, -  тому на все свій час, так?

- Так, -  кивнула Софія.

- Може пройдемось по магазинах? – запропонувала Вероніка, щоб змінити незручну тему.

   Ніка розпитувала матір про відкриття комплексу, до знаменної дати залишилось менше місяця. Рустем вирішив приурочити офіційну презентацію до свого сорокап’ятиріччя, яке має відбутися п’ятого липня.

   Готель вже повністю готовий, як ззовні так і в середині, залишилось лише почепити вивіску і все – ласкаво просимо! Рустем обіцяв Софії, що повідомить їй першій про назву готелю, але в останній момент передумав та вирішив зробити їй та усім присутнім сюрприз.

  Софія не образилась на таку витівку і з нетерпінням та хвилюванням чекала на відкриття. На презентацію вже запросили місцеву владу, партнерів, пресу, друзів і звичайно, колектив.

   Для Софії нагальним питанням став вибір подарунку для коханого. Блукаючи з Нікою від бутіка до бутіка, вона приглядалась до товару з надією щось підібрати.

- Як думаєш, - запитала в дочки, - що можна купити Рустему?

- А-а-а…зараз подумаю…, - задумалась дівчина, прищуривши очі, - О! Придумала! Можна купити йому щось з прикрас… Наприклад, золоту печатку з якимось милим гравіруванням.

   Жінка задумалась, оскільки не помічала, щоб Рустем носив якісь прикраси, але варто спробувати цей варіант.

- Чудова ідея, доню! – зраділа Софія.

- Тоді ходімо пошукаємо, - запропонувала Ніка, - не будемо гаяти час.

   Дівчата побували у декількох ювелірних салонах і все таки віднайшли те, що шукали. Золота печатка була не надто масивною, оздоблена квадратним чорним фіанітом по середині. Виявилось, що гравірування можна зробити у цьому ж салоні. Софія задумалась щодо слів, які хотіла би викарбувати. Це мають бути слова, які передадуть усі почуття та кохання, які вона відчуває до Рустема. Фраза склалася сама собою.   

Вона відразу розрахувалася та залишила перстень для здійснення гравірування.

- Трохи дорогувато вийшло, - промовила Ніка, коли вони вийшли на вулицю.

- Нічого, - усміхнулась жінка, - гроші – річ наживна.

- Тоді ходімо їх витрачати, - сказала Ніка та витягла з сумочки пачку гривень,  - Рустем просив побалувати себе.

- Хіба що трішки, - розсміялась Софія.

  Коли повернулись з прогулянки на них чекала смачнюча вечеря. Рустем запік м'ясо з овочами та приготував грецький салат.

- Гарно погуляли? – поцікавився.

- Так, дуже! – хитро усміхнулась Ніка.

- Я радий, - сказав чоловік, розкладаючи їжу в тарілки. - А тепер, налітай!

   Вечеря пройшла в затишній, сімейній атмосфері. Для Софії стали нормою такі спільні вечори, адже по-іншому вже собі не уявляла та навіть не згадувала, як було в минулому. Кожен живе своїм життям, яке сам собі обирає, яке заслуговує, на яке дає свою згоду і мириться з ним…