3 Розділ Серпень 2017 рік 1 Глава

    Після зливи все виблискувало на сонці, легенька пара піднімалася з розпеченого асфальту, а повітря просякнуте озоном. Софія вийшла на балкон своєї нової квартири. З висоти п’ятнадцятого поверху відкривався дивовижний краєвид на місто. «Вночі тут, мабуть, взагалі неймовірно красиво…,» - подумала вона.

  Порадившись з Рустемом та Нікою, вирішили здавати квартиру в оренду, щоб не пустувала. Сьогодні якраз показувала її майбутнім орендарям. Квартира Софії дуже сподобалась, вона би з радістю жила тут, але не хотіла засмучувати Рустема, адже для нього його квартира найкраща. Не втримавшись, жінка заварила собі каву та вийшовши на балкон, зручно вмостилася на невеличкому диванчику. Вона маленькими ковточками пила гіркий напій та насолоджувалась краєвидом. Здавалось, що все нормалізувалось та стабілізувалось в її житті. Але, звичайно, як без цього «але»?

 Рустем втягнувся в бізнесовий процес і все вже наладилось в його та Даниловій справі. Ніка стала більш говірка та підлість Сергія все таки далася узнаки. Софія думала, що після того випадку, донька порве з ним усі зв’язки, але виявилось, що вони і далі спілкуються. Мати не розуміла такої дивної поведінки доньки. Вона намагалася вияснити в чому справа, але Ніка заспокоїла її, що це лише тимчасові дружні стосунки. Після цього Софія ще більше розхвилювалася, адже зрозуміла, що донька щось задумала і не хоче про це розповідати.

 Однією на сто відсотків доброю новиною, без усяких «але», стала їхня дружба з Ларисою. Ця дружба зародилася завдяки Данилу, Ніці та Уляні. З Данилом Лариса підтримувала скайпово-романтичні стосунки і з нетерпінням чекала на його повернення додому. Вона ділилася своїми мріями та переживаннями з Софією, адже лише вона знала усі подробиці їхнього знайомства. Ніка часто запрошувала Лару в гості, а спільні кавування та чаювання також зближували обох жінок. З Уляною і так все зрозуміло, адже не даремно сказано, що ворог мого ворога – мій друг.

 Від Лари Софія дізналася, що Олег став менше пити: мабуть дошкуляло погіршення здоров’я. Уляна також зволила втрутитись та серйозно поговорила з ним. Напевно, перелякалась, що Олег втратить роботу, а вона - щомісячні фінансові внески на свої розваги.

 Пригадуючи розмову з Нікою, Софія зрозуміла,  як вони помилялися з донькою, порівнюючи Уляну та Ларису. Так, обидві мають стервозний характер, але на цьому їхня схожість закінчується. Лара ніколи нічого не приховує, а все говорить в очі. Завжди пряма та різка, але коли потрібно - допоможе без очікування на вдячність. Уля, натомість, завжди була підлою та дволикою і не задумуючись могла запхати ножа в спину.

 Софія помила горнятко та вийшла з квартири. Майбутні квартиранти заселяться з початку вересня, а це ще додатковий прибуток. Настрій чудовий, тому вирішила купити чогось смачненького та порадувати своїх домашніх смачною вечерею.  Зайшла в супермаркет, взяла корзину та пішла між рядами з продуктами. Софія якраз вибирала фрукти, коли почула притомно-солодкий голос:

-  Привіт, Софіє! – промовила Уля, - давно не бачились.

- Привіт, - сухо відповіла.

 Уляна окинула Софію оцінюючим поглядом і залишилась незадоволена побаченим. Її відразу охопила заздрість, адже видно, що Софія не бідує. Дороге вбрання, акуратний макіяж, ніжний манікюр, доглянуте волосся. Вона виглядала елегантно та вишукано. «Гарно влаштувалась, он якого мужчинку собі хапнула», - подумала Уляна, пригадавши відео репортаж про відкриття готелю, який недавно бачила. «Знову їй пощастило, і знову отримала краще, ніж я!» Уляна вже так втомилась від того Олега та його вічного скиглення, що мало грошей. А коли їх багато? Вона б залюбки повернулася додому в Чехію, та її там не чекають. Та мала зараза Елла добре постаралася, що тепер Євген навіть говорити з нею не хоче. Добре, хоч гроші висилає, але хіба то гроші? Так, чайові якісь. Як їй це остогиділо, треба щось придумати та повертатись додому. «Досить жити у злиднях!» - зло думала вона, уважно розглядаючи Софію.

- Чула, в тебе мужчина з’явився, - солодко проспівала Уля.

- Так, до речі, дякуючи тобі, - промовила Софія і не бажаючи продовжувати розмову, попрощалася та пішла.

 Та, як виявилось, для Софії неприємні зустрічі ще не закінчилися. На касі вона зустріла свою колишню начальницю.

- О! Добрий день, Жанно Артемівно! – здивовано промовила вона, - А ви тепер тут працюєте?

- Так.  Жінка підвела на Софію злий погляд. – Що, зловтішатися прийшла?

- Ні, навіть не думала, - відповіла Софія і, підсунувши продукти, додала – Пробийте, будь ласка.

 Розплатившись за товар, Софія подякувала та попрямувала на вихід. Вона вийшла на вулицю та вдихнула на повні груди повітря і повільно видихнула. «Ух, аж легше стало, - подумала жінка. - Ото сходила за продуктами…»