ІІ Розділ Жовтень 2017 рік 1 Глава

  Жовтень розпочався з приємних подій. Першого жовтня Данило та Лариса взяли шлюб. Погода також сприяла, адже сонце яскраво світило, небо вражало своєю блакиттю, а дерева одяглися в багряно-золотисті  шати. 

  Молода пара випромінювала щастя та кохання. Данило у строгому сірому костюмі, а Лариса у вишуканій білій сукні. Їй досі не вірилось, що вона вже дружина, а за тиждень летить з чоловіком до Америки.

 Святкування весілля відбувалося в ресторані найкращого готелю Данила. Гостей було не надто багато. Столи розставили так, що Софія з Рустемом та Нікою сиділи подалі від Олега з Уляною. Дивна, звичайно, виникла ситуація, але доля ще та авантюристка. 

 Софія смакувала холодне шампанське та спостерігала за гостями. Рустем пішов поговорити з Данилом, бізнес – є бізнес, навіть у день весілля. Лариса розмовляла з батьком. Орест Іванович у зв’язку з останніми подіями, немов помолодшав. Кожен батько бажає щастя своїм дітям, а особливо, коли це стосується улюбленої доньки.

    Погляд Софії зупинився на Уляні. Вона, як завжди, у своєму репертуарі одяглася у все надто коротке та надто вульгарне. Уля сиділа ображена на увесь світ, а найбільше на Олега, який, немов вірний цуцик, не відходив від своєї господині. Чоловік мало не їв з її рук. «І як я жила з ним стільки років? Поводиться, як ганчірка! Бридко!», - роздумувала Софія та відвела погляд, щоб не дивитися на це неподобство.

   Софія помітила Ніку. Дівчина стояла біля кенді-бару з горнятком капучіно. Її погляд був спрямований на Олега. В ньому Софія помітила стільки відчаю, смутку та розчарування, що аж серце стискалося від болю. Донька подивилась на Уляну, яка незадоволено морщила ніс. Зневага та роздратування з’явились на її обличчі. Софія вже давно помітила, що Ніка стала іншою. Вдома вона весела, мила та життєрадісна, але якщо за нею поспостерігати, коли вона між чужими і не охоплена домашнім затишком, то картина кардинально змінюється. Ніка стає холодною та різкою, а в очах з’являється хижий вогник. Вона, як дика кішка, насторожившись, чекає нападу і готова дати відсіч. «Зовсім не така, як я, - подумала Софія. - Я в її роки була такою наївною вівцею,  а вона хижачка… Невже усі ці події, які навалилися цього року, так вплинули на неї?» З роздумів жінку відволік Рустем:

- Давай потанцюємо? – обійняв її з-за спини та прошепотів: – Ти просто неймовірна…

****

   Тиждень після весілля видався надто напруженим. Рустем вже до кінця оформив документи з Данилом для ведення спільного бізнесу. У нього з’явилося ще більше роботи, проте свою поїздку в Крим він не відмінив, і в скорім часі збирався відвідати рідню. Сашко безмежно радів перспективі стати помічником Рустема, адже перед ним відкривалися нові можливості. Особливо тепер, коли виявилось, що Леся вагітна і з часом піде у декретну відпустку. Рустем планував об’єднати свій штат працівників з Даниловим, адже вони працюють в одному керунку та на одних власників. 

 Софія з головою поринула у своє кафе. Для неї відкрилися зовсім нові горизонти діяльності: замовлення, поставки продукції та різноманітного декору, керівництво персоналом. Багато в чому їй допомагала бариста Діана, яка працювала з моменту відкриття кафе і знала усі тонкощі в цій сфері. Інколи Софії допомагала Ніка. Попри усю свою зайнятість, дівчині було цікаво помалу опановувати ще й цю організаційну діяльність, адже в майбутньому саме готельний бізнес стане її основною професією.

   Дівчина більше не бачила Сергія після тої випадкової зустрічі. Декілька разів вона зустрічалася з Юлею. Дівчата навіть ходили на каву, але розмова не клеїлась, ділитися особистим більше не хотілося, тому з розряду «найкращі подруги» вони перейшли у просто «знайомі». При розмові з Юлею, Ніка ніколи не торкалася теми Сергія, так було простіше обом. Інколи Вероніка бачила Максима, але окрім сухого «привіт» їх більше нічого не пов’язувало.

  З від’їздом Лариси, Софія та Ніка втрачали подругу, адже обоє прикипіли до неї усім серцем, а тепер лише залишаються розмови по скайпу і дуже скупі зустрічі, можливо один раз на рік, в кращому випадку. Це засмучувало, але бажання щасливої долі для Лариси згладжувало сум розлуки.

 Ще на весіллі Софія пообіцяла подрузі, що навідуватиметься до свекра щотижня та й Ніка запевнила, що не забуде дідуся. Орест Іванович радів можливості так часто бачитися з Нікою та Софією. Звичайно, він сумуватиме за донькою, але головне, що вона щаслива.

  Знову життя налаштувалося на спокійне русло, але чи на довго? Одна секунда може змінити плин часу, одна мить може змінити життя…