4 Глава

   З самого ранку день не задався… Почалось з того, що Софія проспала. Це не дивно, враховуючи, що заснула вона під ранок. Ніка сьогодні мала нульовий урок,  тому не розбудила матір і з самого ранку помчала до школи. На тому проблеми не закінчилися, Софія ніяк не могла завести свою «малинку», тому на роботу добиралась на таксі. Постачальники помилково привезли не ту продукцію, і це напередодні усіх новорічних корпоративів. Поки Софія вирішила усі організаційні питання з поставкою, то вже минув обід. Голова розколювалась, адже перенервувала і до того ж з самого ранку нічого не поїла. Та головною причиною хвилювань було те, що від Рустема не має жодних вісток. І як би Софія себе не заспокоювала себе – це нічого не давало, адже погані думки постійно лізли в голову. Жінка картала себе за необачність, адже не мала ніякого зв’язку з родиною коханого. Хоч би телефон до Діни чи Тимура взяла, а тепер не відомо, що сталося і кому телефонувати? В кабінет зайшла офіціантка Віра.

- Софіє, я вам принесла пообідати, - промовила дівчина, поставивши на вільне місце на столі тацю з наїдками і, виправдовуючись, додала: - Це Діана розпорядилася…

- Ох, дякую! Я, навіть ще не снідала сьогодні…

- Смачного! – офіціантка усміхнулась та вийшла.

   Від того хвилювання Софії шматок в горло не ліз, але пересиливши себе якось поїла. Після обіду, їй стало трохи краще, принаймі голова вже так не тріщала від болю. В сотий раз жінка глянула на екран телефону, але повідомлень від Рустема так і не було.

  Зробивши усі необхідні підрахунки, адже річний звіт ніхто не відміняв, Софія вийшла в зал щоб поговорити з баристою. Діана саме показувала їй по календарі заплановані корпоративи, коли в кафе забігла захекана Ніка. Сльози котилися по її щоках, погляд нажаханий та спантеличений. Софія, помітивши доньку, в мить кинулась до неї

- Що трапилось! – вигукнула вона.

- Мамо, біда! – плакала Ніка. – Тато потрапив в аварію!..

   Серце Софії, здавалось, пропустило декілька ударів, а потім забилося з шаленою швидкістю.

- Він живий? – налякано запитала.

- Так, але у важкому стані… Зараз він в реанімації, - схлипувала донька. – І це ще не все, в дідуся стався серцевий напад від хвилювання, і він також зараз в лікарні.

- О, Господи! – схопилася за серце Софія. – Як же це сталося…

  Ніка розповіла, що їй про все повідомила Дарина. Справа в тому, що до Ореста Івановича зателефонували з поліції та повідомили, що Олег на великій швидкості не вписався в поворот і влетів у електричний стовп. Зараз він без свідомості лежить в реанімації і лікарі борються за його життя.

- Як так… Чому? – ледь чутно промовила Софія.

- Не знаю, що там в нього сталося, але він був п’яний… Це все Улька! – зі злістю сказала Ніка. – Вона у всьому винна!

- Мабуть ти права, - погодилась Софія. – Потрібно їхати в лікарню. Ти знаєш, де тато зараз?

- Так! – кивнула Ніка. – Дарина сказала, щоб ми не хвилювалися за дідуся, вона побуде біля нього…

- Гаразд…

  Все навалилося водночас, як сніг серед ясного неба… Софія не уявляла, що має робити, чим допомогти. Вона в думках просила Бога, щоб Олег вижив, а Орест Іванович поправився.

   В цей момент до кафе зайшов переляканий Сашко, помітивши схвильовану Софію та заплакану Ніку, він підійшов до них.

- То ви вже знаєте?.. – розгубився чоловік.

- Про що? – не зрозуміла Софія.

- Рустема заарештували…

  Софії здалось, що все її життя перевернулось догори дриґом… За ці декілька хвилин усе кардинально змінилося. В голові все закрутилося та полетіло в чорну прірву. Звуки стали віддаленими, все стихло та стемніло, поглинаючи Софію в непроглядну холодну пустку та порожнечу…

- О, Боже, мамо! Мамо! – Ніка кинулась до Софії.

     В останню мить Сашко підхопив її на руки. Діана вибігла з-за барної стійки.

- Швидко несіть її сюди! – вказала на невеличкий диванчик. – Віро, неси нашатир! – вигукнула до офіціантки.

   Софія повільно опритомніла. Бліда та холодна, немов лід. Розум почав пришвидшено згадувати. Просто жах… В одну секунду, вона все пригадала, всередині все похололо. Намагалася встати та легке запаморочення не дало змоги це зробити.

- Лежи, мамо…, - перелякано промовила донька. – Зараз приїде швидка.

- Ні… Не потрібно… Мені вже краще…, - надламаним голосом прошепотіла Софія.

- Потрібно, ти перехвилювалася, - строго сказав Сашко, - і ось результат.

 Приїхала швидка, Софії поміряли тиск, вкололи заспокійливе та сказали відпочити та не хвилюватися. 

- Як я можу відпочивати, коли нас спіткало таке горе… З усіх сторін, - схопилася за голову  Софія.

  Коли швидка поїхала, вона почала розпитувати Сашка про арешт Рустема. Їй просто не вкладалося в голові, як таке могло статися. Олександр сам достеменно нічого не знав, йому зателефонував Тимур та просив допомогти. Виявилося, що тутешня влада звинуватила Рустема в шпіонажі. Зараз він перебуває в їхньому СІЗО до вияснення обставин справи. Софія була зла та обурена, її аж тіпало від такого абсурду. Який шпіонаж, про що взагалі мова?! Невже їм там геть усі мізки повилазили, раз простого підприємця, який приїхав, по суті, на похорон батька, вважають ворогом та шпигуном?! Це ж має вже бути якась межа цій тупості та ідіотизму!