Війна

Розплющивши очі, зрозуміла, що знаходиться в темній кімнаті. Вдивившись у цю глибоку темряву, зрозуміла, що то була її спальня. Штори були задернуті, але вони колихалися. Набравшись сміливості, вона підвелася і підійшла до вікна. Розсунувши штору, впустила в кімнату світло. Це світло прагнуло з неба, але дивно, адже за часом була ніч. Вона нічого не розуміла, страх і паніка охоплювали її дедалі більше. Потрібно було взяти себе в руки, тому зробила глибокий вдих. Тіло тремтіло, а серце билося як божевільне. Здавалося, цей гучний стукіт у грудях ніщо не може заглушити, проте вона почула якийсь сторонній звук. Знову глибоко вдихнула, наблизилася до виходу з кімнати, зібрала всю силу в кулак і відчинила двері. В очі вдарилося сильне світло, наче прожектор, і одразу відчула пронизливий вітер. Зробила несміливо кілька кроків уперед і повністю розплющила очі. Те, що вона побачила, шокувало. Її спальня розташовувалась навпроти зали. Вікно залу було розбите, з нього й віяв холодний вітер. Раптом внутрішній голос прокричав: "Батьки!" Вбігши в кімнату і глянувши на диван, оніміла і занурилася в ще більший шок. На розібраному дивані лежали закривавлені тіла батьків, вони були мертві. По її щоках побігли сльози, хотіла закричати та в горлі з’явився ком. Але тут її страх заглушив сильний шум. Обернувшись на вікно, вона побачила в небі купу гелікоптерів з великими ліхтарями. Серце почало битися ще швидше, а внутрішній голос у страху прошепотів: "Боже, що це таке???" Їй захотілося бігти, але ноги ніби одеревеніли. І тут вона завмерла, відчувши, що позаду хтось є. Страх і паніка вже досягли піку, а тіло типало з шаленою силою. Спробувала затримати подих, але серце билося надто голосно. Сама не розуміючи, чому обернулася. На початку кімнати стояла людина у військовій формі та протигазі, в його руках була зброя. Нічого не кажучи, і навіть не встигнувши замислитися, вона вже зрозуміла, що зараз станеться. Встигла лише глибоко вдихнути і почути гучні постріли. Впавши на підлогу, зрозуміла, що кулі випущені в її тіло, і вона зараз помре…