Стара відьма

Всюди був туман. Здавалося, він поглинув увесь світ, але насправді був присутній лише у цій місцевості. Вона йшла вузькою стежкою, що була близько до озера. Навколо стояла смертельна тиша, чому почала відчувати наближення небезпеки. Але на подив вона була спокійна, ніби чекала на цю біду. Продовжуючи рухатися по доріжці, побачила попереду бабусю з ціпком. Та ледве йшла і важко дихала. Наблизившись до старої, вона почала уважно спостерігати за нею. А бабуся ніби чекала цього моменту і навмисне впустила палицю, сподіваючись, що дівчина підніме її. Саме так і сталося, але стара не врахувала, що безневинна помічниця виявиться розумною.

- Тримайте, бабусю, ви впустили, - сказала, подаючи палицю, дівчина.

Однак вона вже знала, що станеться та підготувалася до цього. Адже бабуся була далеко не простою, як могло здатися з боку звичайної людини.

- Дякую! - Прохрипіла бабуся, простягаючи руку до палиці.

Але стара не поспішала забирати свою річ, бо вона їй зовсім не потрібна.

Поки дівчина виявляла вихованість, допомагаючи старій, та почала набувати справжньої форми. Вже подаючи дерев'яний ціпок, дівчина розуміла, що перед нею зараз постане не бабуся. Назустріч їй потяглася нелюдська рука з довгими кігтями. Щойно та підвела голову, бабця одразу накинулися на неї. Але дівчина не розгубилася і в ту ж хвилину відштовхнула її і кинула слідом у стару палицю.

- Нарешті показала свій справжній вигляд! – посміхнулася дівчина. - Довго ж ти прикидалася, чортова відьма!

Стара не стала її слухати і знову вирішила напасти, ричачи і скалячи зуби. Метою старої відьми було залякати дівчину і привести до несвідомого стану. Але, на жаль, удача не на її боці сьогодні. Дівчина знову відкинула її на землю і стала шалено бити, а після почала душити.

Все б нічого, однак, відьму так просто не вб'єш. Тож молодій месниці довелося діяти радикально. Її злість якраз досягла піку, коли зважилася на цей сміливий вчинок. Вона перестала душити відьму і продовжила бити, але при цьому прикладала вже більше сил. Від ударів кістки старої відьми почали хрумтіти, адже мала нелюдську силу. Відчувши, що не зможе протистояти, баба почала благати про помилування. Але дівчина лише посміхнулася, а потім знову схопила ту за горло і підняла у повітря.

- Не бачити тобі пощади! – просичала дівчина і натиснула щосили на горло, після чого почувся закономірний хрускіт. – Повертайся до пекла!

Після цих слів вона кинула тіло старої відьми в озеро, де та одразу потонула. Туман розвіявся вмить, і засіяло сонце. Поверхня озера заблищала, наче діамант. Все довкола здалося таким чудовим і природним, але насправді це був обман. Адже озеро, в якому щойно потонуло тіло старої відьми, кишило нечистю. Дівчина чітко бачила все, що відбувалося на дні озера. Оскільки сама була відьмою...