Сочеванець

Глава 10

У Розвідувальному Управлінні Сочевана всі три наші бранці були розведені по різних блоках для ефективності проведення допитів. З Льбабалем ми вирішили «попрацювати» першим, щоб дізнатися про причину й мотив його зради. Кокон Льбабаля ще не був «розморожений» й левітував над поверхнею підлоги в кабінеті, в якому, крім нього, знаходився я та Ворді. Щоб обмежити пересування, Ворді залишив нижню частину тіла бульбульця в коконі, а голову до плечей звільнив для бесіди. І не встигли ми запитати, як Льбабаль здивував нас першою фразою.

– Звільніть мене та покличте Мадіна, – сказав він сочеванською, що шокувало нас.

– Звідки ти знаєш Мадіна?! І взагалі, де ти навчився сочеванської? Тиронці завантажили в тебе ці знання? – запитав Ворді, після невеликої паузи.

– Мадіна покличте, ідіоти! – продовжував вимагати Льбабаль чистою сочеванською мовою.

– Щось тут не те, – почав я вже дещо розуміти. – Ти насправді не бульбулець!

– Як же до вас довго доходить, – тихо сказав Льбабаль і відвернув від нас своє собаче обличчя.

Ворді мовчки глянув на мене, потім підійшов до кокона й розморозив ліву руку Льбабаля. Передчуття не обдурило нас – у рукаві Льбабаля була вбудована електронна панель, на якій Ворді набрав відомий йому код. Шкура псевдобульбульця попливла до маківки його голови та втяглася в рюкзак, що проявився на спині. Перед нами постала людина! І не просто людина – це був Шерді! Він дивився на нас спідлоба все ще наполовину знерухомлений коконом.

– Звільніть мене швидше, – повернувся він до нас обличчям прямо і подивився нахабним поглядом.

– Ведеш подвійну гру? – нарешті спитав його Ворді.

– Ви зіпсували важливу операцію Розвідувального Управління, – твердо сказав Шерді, який все ще був у етнічному вбранні бульбульця.

– А зараз ми дізнаємося, що це за операція така, – сказав Ворді, після чого скористався панеллю на своєму рукаві, щоб викликати Мадіна.

– Шерді, скажи, навіщо це все було? Таке ставлення до мене серед бульбульців... Це не схоже на діяльність розвідника, – спитав я його, доки Ворді дистанційно спілкувався з Мадіном.

– Звідки ти взявся на мою голову? Хто ти взагалі такий? – відповів Шерді питаннями на моє запитання.

– Досить дивна ситуація, – підсумував я, розуміючи, що від Шерді зараз жодних пояснень не досягти.

За кілька хвилин у кабінеті з'явився Мадін разом із Латірою.

– Ворді, звільни його, будь ласка, – попросив Мадін.

– Але, Лідере…, – хотів заперечити Ворді.

– Будь ласка, Ворді. Сталося невелике непорозуміння, – наполягав Мадін.

– Непорозуміння? – запитав Ворді й водночас повністю «розморозив» кокон Шерді-Льбабаля. – Через це «непорозуміння» Сергій перебував у полоні тиронців.

– Обережніше зі слівцями, – пригрозив Шерді, що звільнився, розминаючи онімілі ноги.

– Шерді не був винен у полоненні Сергія. Безглузда випадковість призвела до того, що Сергій опинився не в той час і не в тому місці, – пояснював нам Мадін. – Але щоб виправити те, що сталося, ми попросили Бельгазо врятувати й доставити на Землю не тільки вас, а й самого Сергія.

– То виходить, що ви знали про покинуту куполоподібну будову? – поцікавився я у Мадіна.

– Про ту будову знали, але нам не було відомо про унікально цінний штучний інтелект минулої ери, який був там прихований. Чи посилали б ми тоді вас, щоб знайти його? Звичайно ж ні.

– Я вже нічого не розумію. Якісь перехресні розробки, – Ворді провів рукою по втомленому обличчю.

– Планувалися паралельні розробки, але не перехресні, – уточнював Мадін.

– Насправді, колеги, у вас були завдання зовнішньої розвідки, а у мене внутрішньої, на території нашої планети, – спокійно додав Шерді.

– А чому ти тоді чіплявся весь час до мене та ліз у бійку? – запитав я Шерді.

– Та звалився ти, як сніг на голову. От і довелося мені продовжувати грати роль зухвалого Льбабаля. А ще помітив мене під час розмови з тиронцями, – виправдовувався Шерді.

– А що в тебе спільного з тиронцями? – вирішила поцікавитися Латіра.

– Латіра… Прекрасна Латіра, не знаю, чи можна озвучувати це тут, – Шерді подивився на Мадіна.

– Можна. Тепер уже можна, – спокійно дозволив Лідер Мадін.

– У мене особливе завдання – влитися у довіру до тиронців, поступово підвищуючи її рівень, для повного контролю за їхніми діями на Землі.

– Навіть ціною зради наївного та незміцнілого народу? – запитав я з докором.

– Це було одне з щаблів для досягнення мети, – відповів Шерді.

– Наступний щабель, аби захопити владу у бульбульській цивілізації? – продовжував я недовірливо розпитувати його.

– І це теж, – відповів Шерді, наповнюючи собі зі стіни склянку води. – Маючи владу над бульбульцями, довіра тиронців до мене б зросла.

– Друзі, припиняйте тероризувати Шерді. Він виконував моє завдання та діяв за протоколом, сказав Лідер Мадін.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше