Глава 21

З надходженням енергії на «Приджел» реанімаційні процедури привели Ворді в нормальний стан, і після приземлення в Сочевані він уже добре себе почував. У зв'язку з цим випадком я дав завдання місцевим ученим розібратися в причинах блокування резервних систем життєдіяльності на всіх універсальних кораблях такого класу, щоб уникнути подібних інцидентів.

Я був радий почути від Ворді та Бельгазо, що розвідувальна операція з вилучення копій резервного генофонду тиронців пройшла успішно. Увечері за спільним столом Ворді розповів нам про те, що відбувалося, коли Бельгазо висадив його та Шерді поблизу урядового кварталу Тирона.

– Послухай, Сергію, – почав свою розповідь Ворді, – ну, мене дуже здивували дії Шерді на Тироні... Пробач, Латіро, що у твоїй присутності говорю про того покидька, але він справді знав, що робити...

– Нічого, Ворді, – Латіра опустила очі й стала крутити пальцями склянку з овочевою водою навколо її осі. – Нехай хоч якусь користь приносить цей недоносок.

– От у тому й річ, що цього разу користь Шерді виявилася істотною...

– Я сам досі не можу збагнути, як вам це вдалося? Як ви обійшли систему безпеки Тирона, яка в кілька разів досконаліша за сочеванську? – запитав я.

– Як тільки ми з Шерді висадилися, він одразу ж повів мене в якесь напівзруйноване підвальне приміщення, – продовжував свою розповідь Ворді. – Що перше кинулося мені в очі, так це те, що, поки ми бігли, я трохи задихався від незвичного важкого тиронського повітря, а ось Шерді спокійно дихав після п'ятихвилинної пробіжки...

– Ворді, ну, я тобі вже говорив про це, – перебив його Бельгазо. – Шерді набагато молодший за тебе, тому й не задихався.

– Ні, Бельгазо, не в цьому річ, – говорив у відповідь Ворді. – Навіть тобі, такому молодому, після м'язової активності на Тироні, потреба в кисні буде помітно вищою, ніж на Землі. А ось Шерді після пробіжки залишився з рівним диханням.

– Це він у нас у в'язниці відпочив, від'ївся та накопичив сил, – засміявся Бельгазо.

– Це говорить про те, що у Шерді дійсно є тиронське коріння, – припустив я.

– Така версія більш схожа до правди, – підтвердив Ворді. – Але все одно я був пильний, щоб у будь-який момент увімкнути функцію паралізації його тіла...

– А якби він застосував до тебе силу й ти не встиг активувати цю функцію? – запитав я.

– Імплантований в Шерді чіп спрацьовував на втрату мною свідомості. Я попередив про це Шерді, а також про те, що під час мого пильнування, я повинен щогодини давати про себе знати контролерам цього чіпа, що зі мною все гаразд... Кумедно вийшло вже пізніше ..., – захихотів Ворді. – Коли ми застрягли в шлюзі, і я знепритомнів від нестачі повітря в «Приджелі», чіп зреагував на це, і Шерді паралізувало. Бельгазо довелося приводити мене до тями, щоб Шерді теж відпустило.

– Хе-хе, – посміявся Бельгазо. – Зараз, звичайно, весело згадати про те, але, коли я побачив вас обох, що одночасно падають непритомні на підлогу, мені було якось ніяково. А Шерді, то взагалі, як колода впав.

– Головне, що ти, Ворді, повноцінно себе убезпечив від зазіхань Шерді. Ну-ну, і що було далі? – не терпілося мені почути продовження історії.

– Річ в тому, що та безпека тоді в підвалі на Тироні здалася мені вже надто самовпевненою, після того, як побачив, на що здатний Шерді, – продовжував Ворді.

– Чому так? – не розумів я.

– Мені здається, що він міг деактивувати імплантований у нього чіп, але чомусь цього не зробив.

– Чи є здогади з цього приводу? – запитав я.

– Гм, не знаю. Потрібно поговорити ще з ним про це. Поки ми летіли з Тирона, він замкнувся у своїй каюті, й вийшов тільки, коли ми застрягли в шлюзі.

– Він зараз сидить у своїй ізольованій камері? – запитав я.

– Так. Образився, що ми не випустили його на волю, як домовлялися.

– Ну, поки що рано його випускати. Після вечері сходимо з тобою, Ворді, і поговоримо із Шерді ще раз, – вирішив я. – А де Чедлік?

– На терасі. Ловить промені заходу сонця, – відповів Бельгазо.

– А, тоді не будемо йому заважати... Ворді, продовжуй, будь ласка.

– Ага. Так ось, у тому підвалі була одна із загальносистемних точок Тирона. Шерді попросив, щоб я підніс свою нарукавну панель ближче до комунікативного кінцевика для впровадження в систему Тирона... Пам'ятаю, тоді ще я почав вагатися, але все ж таки послухався його, і не дарма – на панелі відобразилася схема інфраструктури Тирону. Після цього Шерді згенерував на моїй панелі віртуальну субстанцію, яка невидима об'єктивному світу, але ми мали змогу контролювати її. Ця субстанція проникла у неіснуюче сховище генофонду Тирона.

– Що означає неіснуюче? – не зрозумів я.

– Неіснуюче – це означає, що цього сховища ніде немає, – Ворді ще більше вводив мене в оману.

– Тепер ще не зрозуміліше сказав. Поясни простіше, – попросив я.

– Це важко пояснити, бо я й сам не до кінця зрозумів. Але Шерді сказав, що генофонд тиронців насправді не існує, але в критичних ситуаціях на запит певних осіб він стає доступним. Мабуть, цей генофонд зашифрований у мультивимірюваннях.