Софія і таємниче чудовисько

2. Софія (чудовисько)

Який милий цей хлопчик, коли не боїться. Втім, трохи боїться, але страх дуже маленький. Наче просто нервування. Так не піде. Лякати його не можна, бо викрию себе. А такого жалюгідного джерельця не вистачить, щоб підтримати маскування. До того ж і від світла треба боронитись. Значить, доведеться виходити в люди. Підлітки то таке благодатне поле для негативних емоцій. Страх це звісно смачно, але не єдине, що може бути поживним. Злість, образа, зрада. Судячи з того, яка затята ця мала, то, скоріш за все, вона має багато друзів. А друзі не люблять коли їх безневинно ображають. Має бути поживно. Людська їжа така неприємна.

- Дякую мамо,- мама налила Софіії суп, треба їсти. От чому в людей нема на кухні дзеркала? В кімнаті дзеркало виявилось зачинене на ствірки, а ключа він не знайшов. Ну що це за дівчинка, що дзеркал не любить? А в кімнаті малого він більше не хазяйнував, щоб не викликати підозри. А може, хай дізнається? Боятиметься більше, бо мені того нервування навіть на перекус не вистачить.

- Щось в школі, Дениску?- мама таки помітила, що малий непокоїться,- чи знов кошмари?

- Сьогодні контрольна з математики, я переживаю.

- Але ж в тебе добре з математикою, чи я щось пропустила?

- В мене недобре з Наталею Петрівною, вона мене нервує.

- А де Ганна Левівна?

- Хворіє. Якби Ганна Левівна була, я б не нервував взагалі.

Пуста балаканина. Треба скоріше в школу. Поїсти.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше