21. Ганнуся

Дорога до школи була спокійною. Власне, що там могло трапитись? Довга вулиця з будинками, квіти у дворі біля кожного дому вже цвітуть. Вишні і черешні, що деінде висаджували на вулиці вже відцвіли. Горіхи повісили зелені сережки. Весна, ясно і тепло. І навчальний рік скоро закінчується, а екзамени ще не призначено. Як хороше! Було б, якби не вся ця чортівня... Ганнуся вже вдруге за цей ранок подумала, що одні й ті самі речі сприймаються зовсім по різному від того де ти і з ким ти. А ще від того коли ти. А зараз ніби і розумієш, що хижак, то страшенно небезпечно, і вчорашня сутичка з неадекватами ще в пам'яті не охолола, але не страшно. Страшно було вчора, коли думала, що друзі несправжні. А сьогодні так легко на душі!

Перша фізика, друга англійська. Все спокійно наче. Урт сидить за першою партою, разом з Данею. Макс з Катрусею, за другою партою за ними. А Ганнусі дісталося місце Дані за останньою партою, хоча Віка пропонувала сісти з нею. Довелось відмовитись. Але і тут непогано. Насправді, можна спостерігати за всім класом і ніхто на тебе особливої уваги не звертає. Все як звичайно: хтось слухає вчителя, хтось мріє, хтось потай займається своїми справами. Як той Урт, наприклад. От, що воно робить? Ну в руці в нього точно не дзеркало. І то добре. А Даня помітив? Помітив певно, він спостережливий, де треба і не треба. Хоча, що воно там робить з’ясувати не вдалося. Втім, і за перші два уроки нічого такого не сталося, хоча Ганнуся точно могла сказати, що Урт щось замислив. Але нічого конкретного вона пред'явити друзям не змогла б. А передчуття, то таке...

Третім уроком була математика. Цариця наук. Та ще й контрольна. Половину уваги на неї ухлопала. А увага потрібна щоб стежити за Уртом. Дратує.

Але неприємності почалися не з Урта. Всередині уроку, коли вже половина контрольної вирішена двері в клас відчинилися навстіж і забіг старшокласник. Валентина Іванівна на якусь мить отетеріла, а потім суворо спитала, що він тут робить.

- Вибачте,- він швидко оглядів клас і зустрівся поглядом з Ганусею. На мить його обличчя стало задоволеним. І він одразу ж вийшов.

От чорт! Це ж один з тих неадекватних! То вони її шукають? Дивно. Тоді хто вчора ввечері приходив її лякати? Що заважало зустріти її просто перед воротами? Навряд чи Даня такий страшний для них. Ну, в будь-якому разі затримуватись в школі не варто. Тільки дзвоник і треба бігти чимдуж додому секретними стежками. Вона кинула оком на Урта. Ох і вигляд в нього! Софійка ніколи такою переляканою не виглядала б. Невже, це сам хижак приходив? Хто ж лякав її ввечері, якщо вони знайшли її тільки сьогодні? Питання не знято. Вона вихопила поглядом Катрю, та стривожено дивилась на неї. Розберемось. З усім розберемось. Але спочатку треба написати цю трикляту контрольну!

Та контрольну написати так і не вдалося. У відчинені вікна подув сильний вітер, заносячи в клас купу пилу і пуху. Кульбаби, наче, ще не відцвіли, що пухом літати. Та і тополям зарано. То звідки він взявся той пух, що миттю наповнив собою все приміщення? А ще, звідки взялася та іскра, що все оте підпалила? За якусь мить в повітрі спалахнуло полум’я і швидко заповнило весь простір. Всі понеслися до дверей. Ганнуся була від дверей далі від усіх і могла побачити, як миттю спалахують підручники і зошити. Втім, поки вона добралася до дверей, полум’я вже почало згасати. Хоча все навколо було в сизому диму. Ганнуся намагалася затримувати подих, але все ж раз чи два хапнула того диму і дуже здивувалася, що він зовсім не їдкий. То це ілюзія, щоб виманити їх в коридор! Хижак! Точно! Той неадекват з’ясував де вона, а потім почалася оця ілюзорна пожежа. Де хлопці з Катрею? Чорт, в коридорах вже натовп, всі прямують до виходу. Головне не залишитись одній коли всі розійдуться.

Під галас пожежної сирени вона прямувала за натовпом на вулицю. Весь час натовп більшав, бо з класних кімнат виходило все більше народу. Ганнуся намагалася розгледіти в натовпі друзів, але в такому натовпі це було марно. Нарешті вона опинилася надворі. Натовп, всі збираються навколо класних керівників. Он її клас. Марина Миколаївна всіх перераховує. А де поділася та трійця з Уртом? Віка, яка опинилася поруч, сказала, що бачила, що вони зразу як пройшли перекличку всі пішли за школу, до спортивного майданчика. Ганнуся кинулася туди. Що сталося, що вони так швидко пішли? Навіть якщо вони зрозуміли, що пожежа несправжня, нащо йти з натовпу учнів у місце, яке зараз просто порожнє? Треба спішити, щось тут не те. Вона завернула за кут школи і побігла вздовж високої огорожі. Ось і спортивний майданчик. От чорт! Він порожній. Куди вони розбіглися? Вона розгублено озиралася, аж раптом з-за спини її хтось схопив за волосся і так сильно потягів, що вона не втрималась і стала на коліно. Трохи задерла голову, хоча рука, що тримала волосся вхопила впритул під потилицю. Так це той неадекват, що її розшукав в класі! Добре хоч один, і дружків поруч немає.

- Що тобі треба?

Волосся натяглося ще щільніше.

-Боляче, ти, сволото!

- Нормально...- і вона вхопилайого погляд. Йому просто подобалось робити комусь боляче. А її вибрали за жертву, бо вчора в столовій було видно, що вона відкололася від друзів. А сьогодні наче нічого не змінилося, бо вони вирішили поки помінятися місцями і Ганнуся сиділа одна окремо від інших. А що далі? Вдарить? Поріже? Ну ні. Ганнуся щосили дряпнула по руці, що її тримала. Якщо правильно поставити руку і сильно натиснути, можна подряпати до крові навіть маючи акуратно підстрижені нігтики. Неадеквату не сподобалось:

- Офігіла? - ну дякую, що не матюкаєшся, виродок безмозкий. Ще подряпина по руці, поки не відпустить. Як кішка. Кішки чудово знають, що отримають стусана, за те що подряпали людину. Але головної своєї мети все одно досягають: ви подряпані, вони вільні. Надекват впустив її волосся, і вона ледь не зарилася носом в землю, втративши на мить рівновагу. Треба тікати. Але він перехопив її за плече і, здається вже замахнувся, щоб вдарити. Треба подряпати йому очі, щоб мав свої справи, а не ліз до неї.