Розділ 5

Вероніка зручніше влаштувалася на ліжку і взявши телефон, переглянула свою стрічку новин у Фейсбуці. Нічого цікавого й захоплюючого не було і Вероніка вже хотіла закрити вкладку, як раптом згадала про світлину, котру зробив Денис. Знайшовши потрібну папку, вона відкрила зображення й мимоволі задивилася. Незважаючи на спонтанність та непідготовленість, світлина вийшла доволі вдалою. На ній Вероніка повернула голову до Дениса, завдяки чому було видно її чіткий профіль і піднятий в усмішці куточок вуст. Погляд: чи то здивований, чи то романтично-зацікавлений, був спрямований на юнака. Денис, навпаки, дивився в камеру своїми пронизливо-блакитними очима, а на його вустах грала нахабна усмішка, немов у справжнього шкільного хулігана, від котрого в захваті всі дівчата. Його вільна рука лежала на її плечі, притискаючи до себе.

Вероніка здивувалася, як цікаво все вийшло, а потім, зважившись, завантажила зображення як світлину профілю. Через хвилину матір покликала її вечеряти і залишивши телефон, Вероніка побігла на кухню.

Денис вже заходив на профіль Вероніки в Фейсбуці через декілька днів після її появи в школі, але «дружбу» так і не запропонував. Не вважав за потрібне. Проте в той вечір якась невідома сила підштовхнула його знову погостювати на непримітній сторінці з купою картинок Угорщини та її барвистої природи. Змінена світлина профілю спочатку його здивувала і він навіть розсміявся, а потім клацнув на зображення, щоб розгорнути його на весь екран. Розгублено дивився на чарівний у своїй простоті профіль з заколеним шпилькою пшеничними волоссям. Її шкіра без будь-якого фотошопу виглядала чистою і гладкою, а погляд, спрямований на нього... У ньому було щось... Щось таке... Денис не міг підібрати відповідні слова, щоб озвучити те. Рука мимоволі потяглася до телефону, але з жалем Денис згадав, що номеру Вероніки у нього нема.

Денис почав набирати коментар під світлиною, а тоді побачив перший запис від якоїсь Реіки з набором літер замість прізвища. Фразу, написану нею угорською, Денис не розумів, але звучала вона досить інтригуючи. Не втримавшись, Денис поліз в онлайн-перекладач, щоб дізнатися, що ж означає оте: «Milyen aranyos»*.

Вероніка навіть уявити собі не могла, до чого призведе її безневинна зміна світлини в Фейсбуці. Прийшовши вранці до школи, буденно відкрила двері до класу і враз хтось зловив її за руку, з силою затягнувши всередину.

— Поліно? Відпустіть! Що відбувається? — Вероніка в подиві глянула на двох дівчат, котрі стискали її руки, а потім подивилася на Поліну.

— Що у тебе з ним? — прошипіла Поліна зі злістю. — Відповідай!

— У мене з ким? Про що ти? — злякано озираючись на всі боки, Вероніка спробувала вирватися з чіпких лещат-рук подружок Поліни, але гострі нігтики однієї з них боляче вп'ялися в її передпліччя.

— Не корч із себе дурепу, ти знаєш про кого я, — відрізала Поліна. — Видали світлину профілю на Фейсбуці і забудь про нього, або твоє життя тут перетворитися на пекло.

Дівчата грубо штовхнули її і Вероніка боляче вдарилася ліктями й плечем об підлогу.  Розпатлане волосся ковзнуло на обличчя, приховуючи сльози.

— Двічі повторювати не буду, — Поліна першою вийшла з порожнього класу, а її подружки, сміючись, подалися слідом.

Зіщуленою, заплаканою і тремтячою на підлозі математичного класу Вероніку знайшов Антон. Він схвильовано присів поруч та спробував заспокоїти, м'яко торкаючись плеча:

— Вероніко, що трапилося? Тобі погано?

Її незв'язну українську впереміш з угорськими словами Антон не розумів, але не став перепитувати. Міцно схопивши її за руки, підняв на ноги й струснув, дещо виводячи з шоку:

— Заспокойся! Скоро урок і не думаю, що ти насправді хочеш постати перед однокласниками в такому вигляді.

— Звідки тобі знати? — Вероніка підняла на нього заплакані очі. — Ти ж мене зовсім не знаєш. Ніхто з вас мене не знає.

— Це правда, але...

Вероніка обірвала спробу її заспокоїти грубо і навіть жорстко:

— Знаєш, а з тебе вийде відмінний священик. Ти у курсі? Дай мені спокій, бо все це безглуздо.

Антон розгублено подивився на те, як вона, підібравши чемоданчик, кинулася з класу навіть не чуючи дзвінка на урок, але наздоганяти не став.

Вероніка ж побігла по сходах у вестибюль, не помічаючи зацікавлених поглядів школярів.

Несподівано хтось у натовпі перехопив її руку і Вероніка завмерла, важко дихаючи.

— Ти куди поспішаєш? — поцікавився Денис. — Класне фото на Фейсбуці. Переведеш один угорський комент?

— Навіщо? — сердито вона глянула на нього.

— Що саме? — легка усмішка сповзла з його вуст. — Бо там і про мене йдеться, здається.

— Світлина, — Вероніка відчула, як до горла підступає нудота. — Нащо ти її зробив насправді?

— Це ж був жарт. Всього лише жарт, — він здивовано знизав плечима.

— Жарт? — Вероніка затремтіла.

— Так, — хитнув головою Денис.

— Дуже жорстокий жарт, тобі не здається? — не чекаючи на його відповідь, Вероніка кинулася геть з вестибюля школи.

— Та що трапилося? — кинув їй навздогін Денис, розуміючи, що вона вже його не чує.

Перед ним з'явилася Мілана, затуляючи огляд парадного:

— Крилов, що трапилося?

— Тебе не стосується, — грубо відрізав він.

— Я староста класу і глава комітету старших класів, мене стосується все, що діється в стінах цієї школи, — Мілана схопила його за руку.

— Пішла ти зі своїм комітетом, — Денис вирвав руку з чіпкого кільця її пальців і попрямував до класу.

Глибоко вдихаючи, Мілана пообіцяла собі, що неодмінно дізнається, що ж то таке сталося.

Залишатися осторонь Поліна не могла і ледь дочекавшись закінчення уроку, підійшла до Дениса, котрий похмуро кидав у свій рюкзак зошити та підручники. Відкинувши назад довге темне волосся, вона усміхнулася:

— Привіт!

— Чого тобі? — пробурмотів він, навіть погляд на неї не звівши.