Глава 7

Євген опинився в повністю хромованому приміщенні. Залишалося поставити підписи в потрібних місцях і відправлятися на поселення. Як виявилося, лабораторія знаходиться в лісі прямісінько за містом. Над землею розміщується готельний комплекс по типу санаторію, а під землею — багаточисленні лабораторії.

Сталеві очі втупилися у чоловіка:

— Євгене Павловичу, вас все влаштовує? Не поспішайте, детальніше ознайомтеся з умовами контракту, — керівник проекту величаво розвалився в кріслі, постукуючи ручкою об стільницю.

— Платоне Миколайовичу, невже ви виплатите мені таку величезну суму грошей за такий нетривалий термін?

— Все по-чесному. Євгене, можна мені так вас називати?

— Звичайно, — молодий спеціаліст кивнув. Його все влаштовувало і хотілося швидше опуститися в підземну лабораторію і приступити до роботи.

— Наш інноваційний проект «Солодкі мрії» незабаром переверне всі уявлення про індустрію розваг. Повне занурення в гру на який завгодно термін. Багато людей із дитинства мріяли про казку, але з віком зіштовхуються з сірою реальністю, де треба просто вижити в світі сильних. Але уявіть собі на хвилинку … — директор закотив очі, — У вас є кохана дівчина?

— Немає. Але як це стосується проекту?

— Гаразд. Припустимо, у вас є дівчина. І вам хочеться зробити їй пропозицію в якомусь незвичайному місці, щоб це назавжди запам’яталося. Ви ж можете втілити її солодкі мрії. Залишається створити під бажання комп’ютерну ігрову реальність. Потім запрошуєте дівчину в такий ось готель, як у нашому комплексі, де є спеціально обладнані кімнати з необхідною кількістю ігрових саркофагів. Лягаєте туди, наші спеціалісти одягають на вас спеціальні датчики, і відправляєтесь на пошуки пригод. Ви перенесетеся куди завгодно. Головне, чітко окреслити бажання. Це може бути навіть космічний корабель, екзотична планета чи острівець на озері. Уявіть собі, проїхатися з коханою в кареті, запряженій єдинорогами!

— Нічого собі. Скільки ж коштують такі «солодкі мрії»?

— Ми намагатимемося зробити послугу доступною «середньому класу».

— Інтригуєте, Платоне Миколайовичу. Все так фантастично, що й повірити складно.

— А вам і не потрібно вірити, а просто виконувати свою роботу. Розумієте, ми поки що знаходимося на стадії експерименту. У нас є кілька добровольців, які на собі тестують функціонал гри. Група лікарів постійно слідкує за їх здоров’ям, та от невдача — пішли збої.

— Тобто? І хіба добровольці не підписали контракт на кшталт «нікого не звинувачую, якщо щось піде не так?»

Керівник піднявся з-за столу і підійшов до вікна:

— Деякі ігрові сценарії пішли по іншому графіку. Так, ми маємо спеціальні програми-дрони для зв’язку з добровольцями. Однак, ми ж не можемо повідомити їм, що вони застряли в ігровій реальності довіку. Користуємося їхніми рекомендаціями — це, звичайно, неоціненний вклад у роботу нашої компанії.

— А ви мені, Платоне Миколайовичу, пропонували з дівчиною відправитися у вашу віртуальну реальність.

— Ми знаходимося на порозі відкриття світу «Солодких мрій». Якісь незначні технічні моменти, котрі можна з допомогою спеціалістів, таких як ви, Євгене, ліквідувати. Ми майже всіх змогли витягти з віртуального світу. Залишився тільки один чоловік, до речі, дуже талановитий програміст. Одного разу він дуже потребував значних коштів і тому ми занадто поспішили, програма дала збій.

— Значить, моя задача не така вже й проста, як думалося на початку. Наскільки розумію, я повинен постаратися витягнути того чоловіка з віртуального світу?

— Правильно розумієте. Хоча його тіло прекрасно функціонує, однак ігрова реальність дуже виснажує нервову систему. Якщо не поспішити, то одного разу він порине у летаргічний сон, з якого ми не зможемо його витягнути. Так, він підписав контракт, де вказуються такі форс-мажорні обставини, але я особисто зацікавлений витягнути його свідомість з гри.

— Мені потрібно подумати про все оце, — Євген занадто різко встав, відчувши оніміння в м’язах. А як же тому нещасному, котрий підійшов дуже близько до межі між життям і смертю?