Солодка помста

Розділ 4

8 вересня, пн

Прокинувся, вмився, одягнувся, поснідав, взяв Дена, поїхав, приїхав, повчився. Все було так звично і буденно, ніби я жив тут усе своє життя. Уроки теж пробігли швидко. Найцікавіше було далі. Я з Софі поїхав до неї по її речі

–Зачекай я за 5 хвилин прийду–попросила вона, коли ми вже приїхали

–Я допоможу нести твої речі. Певно ти туди всього на світі понапихала–я пішов за нею

–Як хочеш–ми зайшли в кімнату Софі. Ніжні фіолетові стіни, велике ліжко та інші меблі того ж кольору

–Ти не змінилась–сказав я

–Зате ти вже не той–тихо пробурчала вона

Я взяв її сумки і поніс до машини. Вона туди всю кімнату спакувала чи що? Можливо цеглу? Господи, вона ж дііііііівчинка. Завдяки моїй фізичній формі речі я доніс доволі легко. Коли ми приїхали до могу дому, то я допоміг їй донести речі до кімнати. Вона житеме по сусідству зі мною.

–Дякую, Нік. 

–Вечеря о 18:00. До зустрічі– я пішов до себе. Нашвидко руч начеркав щось в зошитах і кожну хвилину пас годинник. Стрілки рухались так повільно... 

17:59 ну нарешті. Я думав, що не доживу. Коли я спустився, вона вже сиділа. Я приєднався до неї їсти

ААА–Ти тут на тиждень?–байдужим тоном спитав я

–Ніби в мене був вибір. Я б звичайно поїхала до Влада, але батьки вирішили, що з тобою безпечніше.

–Звичайно. Я б теж був не проти, якби замість тебе тут була Кейт, але тато так не думає

–І давно ти з Кейт?–з ноткою ревності спитала Софі

–З тих пір, коли дізнався, що в тебе є Влад

–Тобто ти зустрічаєшся з нею, щоб я ревнувала?

–А хіба не для цього в тебе так раптово з'явився хлопець??

–Ну ти й бовдур.

–Угу. Куди мені до тебе. 
Вона доїла і пішла до себе, а я –до себе. Попереписувався з Деном, позалипав у Інсті і валявся на ліжку. Сам непомітив, як заснув.
23:14 Софі зайшла до мене. Від її кроків я прокинувся– у мене дуже чутливий сон, що трохи дивно як для хлопця.

–Вибач, що розбудила

–Та нічого. Чому прийшла?

–Не спиться...

–Ну сідай,–я кивнув на ліжко–і про що ти так довго думала, що не змогла заснути?

–Звідки ти знаєш?

–Ти не змінилась.

–Ти повторюєшся.

–То про що думала?

–Про тебе.

–І що саме?

–Ось це–вона поцілувала мене. Її губи такі солодкі..., але поцілунком Софі не обмежилась. Вона почала знімати з мене худі

–Ти впевнена, що готова?–спитав я, відриваючи свої губи від її губ

–Так–з посмішкою відповіла вона, а потім знову продовжила поцілунок

🎊🔞🔞🔞🎊

9 вересня, вт

07:00 мене розбудив будильник

–Чооорт, школа–сказала Софі

–Я сьогодні ж розкажу Кейт про нас. Я більше не можу не бути з тобою.

–Я в школі розповім Владу. Шкода йо..–вона не встигла договорити, бо я поцілував її

–Я люблю тебе–сказав я, коли закінчив

–А я тебе, але треба поспішити–не хочу спізнюватись.

Ми швидко вдягнулись, поснідали і поїхали до школи. Коли заїхали за Деном він здивувася, але розпитувати не почав–розумний хлопчик. Коли Софі вийшла з моєї машини, то всі, хто це бачив, просто очманіли. Буде їм про що попліткувати... 

—Софі, я на перерві підійду до Кейт, а ти до Влада. Домовились?

–Ок,–вона поцілувала мене в щоку–пішли вже–вона кивнула Денові. 

Після уроку я, як і обіцяв, пішов до Кейт

–Привіт коханий!–вона обняла мене

–Привіт,–я відсторонився–Кейт, вибач, але ми не можемо бути разом

–Чому? Що сталось?

–Я кохаю іншу

–Софі?

–Так. Вибач, чесно. Я не хотів, щоб так вийшло.

–Козел!–вона вліпила мені ляпаса. Тепер на моїй щоці красувався червоний слід від руки. Пощастило...Кейт розвернулась і в сльозах пішла. Ну я ж хоча б зізнався... Раптом я почув крик Софі. Одразу пригадалась вечірка... Я швидко помчав туди. Влад вдарив її і вона лежала на землі

–Хвойда, стерва, шлю..–він не встиг договорити, бо тепер валявся і бився зі мною. Мене охопила така лють, що я був готовий трощити все і всіх. Він вдарив мою Софі. Мою маленьку дівчинку. Коли я почув як Софі плаче, то отямився і зупинився. Влад лежав без свідомості з червоним обличчям. Певно я перестарався...

–Викличте швидку!–крикнув я і пішов до Софі–не плач, мила. З ним все буде добре. Він не мав права тебе ображати. За це Влад розплатився.

–Навіщо? Це було лишнє! Не варто було його бити! Ти ледь не вбив його! Про що ти думав?–у неї почався шок

–Я всього лиш заступився за тебе. Вибач.

–Вибач? Він може померти. Це все через тебе!–вона розвернулась і пішла. Я не побіг за нею. Софі треба охолонути. 
На інші уроки я не пішов. Приїхав додому, пообідав і зайшов у вайбер

«Що там з Владом?»–написав я Дену

«Забрали в лікарню. Кажуть, що він уже прийшов в себе. Ну ти даєш. Влад же тепер тебе вб‘є»

«Я зможу за себе постояти. Головне, щоб він більше не чіплявся до Софі. Інакше наступного разу він може не прокинутись😈...»

«Та ти сама небезпека! Гаразд, я пішов. Тут класуха верещить. Задовбала...»

«Ну ок, тримайся, бро)»

11:16 Вирішив піти в спортзал. Почав бити грушу. В середині нутрувала якась душевна біль і обрааз, але завдяки боксу вона виривалася на зовні. Не можна тримати все у собі. Коли я закінчив, то прийняв холодний душ. Ніщо так не освіжає, як льодяна вода. Подумав зробити уроки, але я ж не знав, що саме задано. Раптом до мене в кімнату зайшла Софі. Оскільки я сидів лише в самих шортах, то вона не могла відірвати погляду від мого пресу–значить не дарма тренувався.

–Ми не можемо бути разом. Я досі люблю Влада. Вибач–сказала Софі і вийшла.

Я був у шоці. Ніяк не міг зрозуміти, що не так? Ще зранку все було чудово. За стіною почулися схлипування. Я пішов до неї в кімнату. Двері були зачинені

–Софі, відчини! Я чув, що ти плачеш–попросив я

–Ні! Забирайся геть!–донеслось крізь двері

–Софі, заради усього, що між нами було, ВІДЧИНИ! Я не можу слухати твої схлипування. Моє серце розривається, коли ти плачеш–зізнався я




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше