5

У великій кімнаті з височенною стелею, що її відділяли від стін дивовижні орнаменти-мережива із квітів, схожих на хризантеми, листя і маленьких пташок, було два стрілчасті вікна, через які в кімнату проливалося молочне підвечірнє світло.  Сутеніло, але світло ще ніхто не запалював.

Меблі тут були вишукано-старовинні: чудернацький сервант на вигнутих ніжках, бюро із безліччю маленьких шухлядок, дзеркало у візерунчастій дерев’яній рамі, затишні фотелі з високими спинками, прикрашеними зверху вирізьбленими з дерева лев’ячими головами; масивний дерев’яний стіл посеред кімнати так само був оздоблений витонченими малюнками з різнокольорової емалі. Деінде по кімнаті – на полицях, біля дзеркала – можна було побачити старовинні свічники, а зі стелі звисала масивна люстра із цілою безліччю свічок.

В цілому, кімната виглядала затишною. На дивані, що стояв між вікнами, сиділа Соломія, загорнута у якесь тепле кошлате покривало, і пила гарячий - бо аж видно було, як парує – чай із неймовірно витонченого порцелянового горнятка. На маленькому столику перед нею стояли мініатюрні мисочки й тарілочки зі смаколиками й ласощами, які – от диво! – весь час змінювалися з одного на інше, варто лише було Соломійці спробувати і не видати схвального зойку.

Дівчинка уважно слухала високого чоловіка із попелястим волоссям, який зручно розмістився у фотелі навпроти неї й, також потроху попиваючи чай зі свого кухля, вів про таке:

- Такі діти, як ти, народжуються нечасто, ми знаємо про ваш прихід від зірок – вони попереджають про це за рік, а то й два, а ближче до дня народження вказують місцину, де має прийти у світ чарівний малюк. Однак, ми ніколи не знаємо напевне, хто це. Вгадати майбутнього чарівника захисники мусять до того, як йому або їй виповниться десять років, а далі – бути напоготові. Саме у десятий день народження хлопчик або дівчинка отримують свій перший чарівний Дар, однак, аби здобути його слід убезпечитися від злодухів.

Поки чоловік розповідав, Соломія отримала нагоду добре його роздивитися. Крім того, що ми вже знаємо про Лиса (а це був саме він), дівчинка помітила у ньому якусь хитринку, завдяки чому він, мабуть, і здобув своє прізвисько. Але це була саме хитринка, більше схожа на надзвичайну кмітливість, коли людина, завдяки гострому розумові, усвідомлює щось швидше і глибше за інших; і поки ті, інші, ще думають - гадають, вона вже все зрозуміла і тихенько всміхається, в очікуванні їх прозріння. Соломія відчувала, що Лис добрий, а ще поруч із ним було дуже затишно і безпечно. До того він уже встиг їй розказати, що вони з Рудиком (це той кремезний чоловічок, що нині зосереджено наминав апетитні пиріжки, сидячи  у другому фотелі) дивом врятували її від цих самих злодухів.

 - Злодухи, - продовжував Лис, - так само постійно нишпорять у пошуках майбутніх чарівників, адже якщо зможуть перешкодити у отриманні першого чарівного Дару – хлопчикові або дівчинці вже ніколи не стати чарівниками. Більше того, могутність злодуха зросте.

- А що то за Дар? – шанобливо запитала Соломія.

- Ніхто не знає, який Дар тобі випаде. Він перший – а це означає, що він найбільше тобі потрібен, і саме зараз. Із цим Даром ти впораєшся найкраще і зможеш бути корисною, із ним тобі починати свій шлях чарівника.

- То це що… - ніяково промовила Соломія. – Я стану кимось на зразок такого собі супергероя?...

- Ну, супер – не супер…- ці слова Соломія несподівано почула позаду від себе і рвучко обернулася. На підвіконні сидів Ворон і дивився на неї своїми блискучими цяточками-очицями, схиливши голову набік.

- Це він? Він сказав? – Соломія не вірила своїм очам, хоча що тут скажеш? Після сьогоднішніх пригод вона вже й не знала, у що вірити, а у що - ні. Це ж Лис тільки-но почав свою оповідку! Що ж буде далі?

- Так, це він сказав, - лагідно посміхнувся Лис. – Запам’ятай, ти – чарівниця.. Але якщо хочеш називати себе супергероєм, то називай – від цього нічого не зміниться. Ти будеш наділена чарівною силою, і з кожним роком ця сила буде зростати. Ти будеш вчитися, і з часом зрозумієш, як ладнати зі своїми надзвичайними здібностями. А задля твоєї безпеки ми, захисники, будемо поруч. Принаймні до повноліття.

- А що може зробити злодух? - це питання непокоїло Соломію. – І що, як він помилиться і нападе на звичайну дитину?

- Звичайній дитині злодух не може зашкодити. У день народження він під якимось приводом змусить її подивитися в очі Мари, і дитина, якщо вона не чарівник, просто втратить свідомість на якийсь час, а потім прийде до тями і про все забуде.

- Так, - вперше озвався Рудик зі свого місця. – Це так само, як було з тією дівчинкою, пам’ятаєш, Лисе?

Лис кивнув і продовжив серйозно:

- А от якщо не пощастить і злодух першим устигне до майбутнього чарівника, у його перший день народження, то може статися  й так, що на одного злого чарівника у світі стане більше.

- І як же він це робить?

Лис поглянув на Рудика.

- Як правило, через чарівне дзеркало, - зітхнув той. – З дівчатами взагалі не виникає труднощів, бо ви завжди дивитеся у люстерка – варто лише у потрібний момент підкласти своє, чарівне, через яке в очі тобі подивиться Мара. З хлопцями злодухам потрібна більша спритність, але вони ще ті винахідники – треба бути вкрай обережним.

В кімнаті запала тривожна тиша, і навіть смаколики перестали змінюватися у тарілках – адже зосереджена на своїх думках Соломія їх більше не куштувала. Нарешті вона випалила: