Глава 1, в якій ми знайомимся з головною героїнею та дізнаємося про богом забуте місце

Зовсім поруч шуміла гірська ріка. Довга біла рубаха та вінок з польових квітів на голові. Куди ж веде ця стежка? Перевірити чи не варто? Тільки встигла задуматися дівчина, як ноги вже вели її саме цією дорогою.

  На траві сріблом виблискували ранкові роси. У лісі вже почали свою пісню мелозвучні солов’ї. Босі ступні відчували кожну травинку, що м’яко встелилася зеленим килимом.

  Мія здивовано дивилася в усі сторони. Коли вона встигла приїхати до лісу? Дивно.

 Руде волосся найбільше виділялося серед всієї цієї моторошності лісу. Мія поморщила ніс, її ніжки не звикли блукати  босоніж та ще й по мокрій траві. Лісовий аромат був зовсім не таким, як вдень. Він був особливим, чи що....

 Дівчина вийшла на невелику галявину де жінка з пшеничним волоссям та в такому ж вбранні, як у Мії, збирала трави. Це було щось схоже на м’яту, чебрець, трішки полині – це все знаходилося в її плетеному кошику.

Вона підняла очі вгору. Все сталося в лічині хвилини. Небо затягнуло темними грозовими хмарами. Десь вдаличі роздався протяжний та гучний грім.Блискавка. Дівчина зажмури очі від несподіванки. Піднявся сильний вітер, відразу запрошуючи гілки дерев до дивного танцю.

 Блондика вже стояла в повний зріст і в її карих очах бігали вогники. Пориви вітра гралися з її волосям. Вона не відруваючи від Мії свого божевільного погляда сказала, голосом повним страха лише одне слово:

-Час.

Вітер почав гнати по колу все, що йому бачилося. Рудоволоса  опинилася в самому центрі цього виру. Тведа поверхня в одну мить зникла з під ніг, вона летілу кудить туди в безодню.

 З її горла вирвався протяжний крик, що теж загубився по між темряви. Останнє,що вона бачила це очі блондинки, немов тадивилася прямо в душу Мії.

*  *  *

  Рудоволоса прокинулася в холодному поті. Воня тяжко видихнула, це просто кошмар, це знову звічайний кошмар. На ліжку поруч з дівчиної сиділа шатенка в літній сукні у квіточку и мило посміхалася донькі.

-Добрий ранок, сонечко! Мені терміново треба з тобою поговорити, тому одягайся і я чекаю тебе на кухні,-промовила вона й направилася до даері.

-Ага,- буркнула Мія, плюхаючись знову на подушку, як тільки мама закрила двері.- День почався жахливо!

 Дівчина ще якийсь час поніжилася в ліжку, але це час плинув дуже швидко, тому, вона борячись з лінью все ж таки піднялася. Потягнквшись, вона направилася до ванної й терла заспані очі.

-На годиннику лише сьома, на що так рано піднімати мене? Дідько, думала хоч влітку висплуся, ага, зась тобі Мія, а не нормальний сон,- продовжувала ворчати Мія, натягуючи на себе футболку та проклинаючи все на світі...

*  *  *

  Хвилин через десять Вон вже жувала бутерброди та запивала їх чаєм. Мія питально дивилася на маму и чекала коли ж та все ж скаже причину її ранього підйома. І,звичайно, нічого гарного від цього чекати не можна. Бо які гарні новини можуть бути  о сьомій годині?

-Мія, мені запропонувала прекрасну роботу в іншій країні. Це саме те місце куди я так давно мріяла поїхати на розкопки. Ну ти й так це знаю, почала замріяно говороти жінка.

-Знаю,-відповіла Мія і пронзительно подивилася на неї.- Я за тебе рада. Але його біса ти мене піднял в цю рань?

-Мія, я ж казала давай без твоїх дідьків та бісів! Добре?

-Ага,-погодилася вона, постукуючи нігтями по чашкі.

-Так ось. Пам’ятаєш ти мені казала, що тобі не подобаться моя робота?-запитала шатенка і не чекаючи відповоді продовжила.- Тому я навіть не здогадуюсь, що ти там будеш робити все літо. Але моя сестра люб’язно погодилася приютити улюбленну племінничку в себе на деякий час!- відповіла з такою посмішкою, немоа мріяла сплавити доньку кудись подалі.

-Тобто?-запитала руденька, відсуваючи свій сніданок, закинула нгу на ногу і з серйозним поглядом подивилася на мати.- Але ж ти не спілкуєшся зі своєю сестрою чи я помиляюсь? Ма, ти знущаєшся? Мені майже п’ятнадцять! Чому я не можу залишитися сама?!

- Наші сварки аж ніяк не вливають на тебе. Солю, я назнаю ти мріяла поїхати на мою батьківщину, побувати в Карпатах і так просто відпустиш цю нагоду?

-Я про це мріяла в дитинстві!-вона демонстративно встала з-за столу.

 Остання краплина терпіння була пролита. Вона відкрила двері своєї кімнати і голосно, щоб показати свою образу, гепнула ними. Мія доволі рідко грубила матері, але це вже була границя війни, яку мама зламала.

-Може досить себе так вести?-Крикнула питання жінка, перед тим як Мія зникла за дверима.

  Вона дуже рідко чула про мамину сестру, та й небагато знає.Тільки те, що вона старша та саме через неї зародилася ворожнеча між колись любячими сестрами. Подробиць мати ніколи не наголошувала, весь відрізала, щось потипу цього: «Вона егоїстична, завжди все робили для своєї вигоди, намагалася розсварити мене з нашими батьками, але не забивай свою маленьку голівоньку цими дурницями»

 А тут вона вже залюбки відправляєїї до цієї скажем, так ненависної сестри.Це доволі дивно і чим визванно те, що вона згадала про стару дитячу мрію Мії?

 Поки вона думала на цим всим до її голови прокрався прекрасний план.

-Хм,- задумалася рудоволоса, скидуя всі потрібні речі в рюкзак.-Якщо вона так хоче сплавити мене на свою Батьківщину та, будь ласка. Я сама туди поїду,- рішуче промовила Мія і положила своїї любимі чорні навушники в рюкзак.

*  *  *

 В цей час Татьяна сидыла за столом та пила каву. Її гризли сумніви чи правильно вона робить відправляючи доньку до сестри?  Татьяна повертіла голову, прогоняючи погані думки:

-Так все, я вирішила...

-Добровільно поїхати до тітки і ти не зможеш мені відговорити!- гордо закінчила Мія з’явшись в  дверно пройомі  с чорним рюкзаком, закинутом на одне плече.