-2-

Коли я відкрила очі у воді я побачила Артема, він підплив до мого обличчя ближче і поцілував. Коли ми виплили  з води. Я подивилася на Артема і сказала:
-Ти здурів?!
-Ні. Я лише намагаюся довести що насправді кохаю тебе,- сказав він і посміхнувся, а для мене це виявилося дуже неочікувано. Я здивовано дивилася на нього і не знала що відповісти, тому просто вийшла з води. Я зібрала свої речі і пішла в будинок. Коли я вже підходила до дверей то відчула що хтось схопив мене за руку. Я повернувся і побачила Артема.
-Що ти ще від мене хочеш?! Знову пограєшся і скажеш: " Ти надто багато з себе уявила!". Так як це було в дитинстві?
-Нет! Цього не буде!
- Тоді що буде? Невже ти не розумієш що робиш мені боляче. Лише вчора ти казав що я не раділа тому що ти спілкуєшся зі мною, а вже сьогодні ти кажеш мені що кохаєш мене. І знаєш... Я не вірю!
Я зайшла в будинок і зачинила двері. Я сіла на підлогу біля дверей. Артем стукав і просив відчинити, але я і не збиралася. 

Я не знала що робити тому зателефонувала подрузі мені потрібно комусь виговоритися:
-Привіт,- почула я з телефону.
-Привіт, Катя ти не зайнята? Можеш розмовляти?
-Ні, я відпочиваю. А ти як там? Як море?
-Та море тепле, вода чудово. А ось у мене справи так собі..
- Що трапилося? Мені здається ти мріяла про відпочинок і зараз справи на мою думку повинні бути чудові, а тебе так собі.
-Пам'ятаєш я розповіла про Артема?
-Це той який друг з дитинства? А потім здається він щось сказав, ви посварили і не спілкуєтеся вже здається майже 10 років?
-Так він.
-А до чого взагалі він до твого відпочинку?
-Вчора я пішла до магазину і випадково зустрілася з ним. Він допоміг донести пакети до будинку і коли ми йшли по дорозі він сказав що я не раділа тому що він спілкується зі мною. 
-Ого, і що з того?
-А сьогодні він сказав що кохає мене...
-Що? Так і сказав?
-Він сказав що намагається довести що насправді кохає мене.

-І як він це робить?
-Ну сьогодні коли я купалася в морі він затягнув мене під воду і там поцілував.
-Ого неочікуваний хід.
-Дуже.

-Ну так радій подруго ти його кохаєш і він теж тебе кохає. Так в чому проблема?
-Єх... Якщо все було так просто.
Я боюся що все повториться. Ну тобто те що було в дитинстві ті слова. Що він пограється і кине мене. Розумієш?
-Я тебе розумію, але якщо ти не даси йому ще один шанс ти ж будеш про це шкодувати все життя. Я тебе знаю. Не забувай кожна людина має право на помилки і він не виняток.
-Мабуть ти маєш рацію, всі помиляються і він, і я. 
-Ну так що? Ти даси йому ще один шанс?
-Мабуть дам, але я краще дочекаюся коли він до мене прийде я не хочу йти до нього я там не була занадто довго.
-Ну хоч так і то добре. 
-Дякую, я знала що ти мені допоможеш. Все ж таки я мала рацію тобі треба було стати психологом.
-Можливо, але мені в моя професія подобається.
-Гаразд, мабуть я вже буду лягати спати, тому що вже майже одинадцята. Щось сьогодні ми дуже довго розмовляли я навіть не помітила як час пролетів.
-Так, справді. Гаразд на добраніч.
-На добраніч.
Я поклала телефон на тумбочку біля ліжка і вимкнула світло. Лягла до м'якого ліжка і швидко заснула.