Сонце, море та кохання

9 Глава Юстина

Не втримала рівноваги і розпласталася на асфальті, вкритому тоненьким шаром льоду. Намагаюся встати, але відчуваю гострий біль в стопі. Аж сльози вийшли на очі - так нестерпно болить. Оглянулась навколо, поблизу нікого не видно. Я вже зайшла у свій провулок, а тут ходить не так багато людей, тим більше в таку пізню пору.

Моя сумка під час падіння відлетіла від мене десь на метр, тому намагаюся якось до неї дотягнутися. Нога болить, але вибір в мене невеликий, тому з горем пополам якось доповзла до сумки і витягла звідти смартфон. Зателефонувала до Тані, бо лише вона може мені допомогти.

- Сиди, де сидиш і намагайся не рухати ногою. Я зараз приїду! – скомандувала вона. Таня колись також мала травму ноги, тому знає, як діяти в даній ситуації.

Через п'ятнадцять хвилин Таня вже була біля мене.

- Їдемо відразу в лікарню, - сказала вона. – Потрібно, щоб тебе оглянув лікар.

- Ну навіщо відразу в лікарню? – обурилася я. – Може там немає нічого складного.

- Не говори дурниць! З здоров’ям жартувати не можна.

Таня допомогла мені піднятися і добратися в її авто. В лікарні мені відразу зробили рентген і ногу оглянув лікар-травматолог.

- Ви розтягнули зв’язки стопи, - оголосив свій вердикт лікар. – Вам потрібно тримати ногу в спокої, не рухати нею, щоб не утворився набряк м’яких тканин суглоба.

В лікарні мені зробили холодний компрес і наклали еластичний бинт. Після усіх процедур  лікар призначив мені лікування і відпустив додому. А на останок застеріг дотримуватися вказаних інструкцій. Тепер доведеться декілька днів лежати в ліжку з догори піднятою ногою.

Таня відвезла мене додому, де на нас вже чекав її чоловік Андрій. Вони допомогли мені добратися на третій поверх до моєї квартири. Поки Таня робила мені черговий холодний компрес, Андрій пішов у аптеку за ліками та мазями.

- Я вам така вдячна, - кажу подрузі, - не знаю, що я б без вас робила?

- А друзі для того і є, щоб допомагати одне одному, - посміхнулася Таня. – Нічого, все минеться, як то кажуть, до весілля заживе.

- О ні, досить з мене подружнього життя, - сміючись заперечила я.

- Ніколи не кажи ніколи, - підморгнула мені Таня.

Прийшов Андрій і ми всі разом повечеряли. До речі, вечерю також зготувала Таня. Потім я випила необхідні ліки і втерла мазь в травмовану ногу. Лише після того, як Таня переконалася, що я все зробила, як сказав лікар, вони з Андрієм зібралися додому.

- Завтра забіжу до тебе, - на прощання сказала вона. – Відпочивай!

Я заснула лише після того, як випила знеболюючі таблетки, адже на ніч нога почала дуже боліти. Вранці перед початком робочого дня зателефонувала у відділ кадрів та повідомила, що від сьогоднішнього дня перебуваю на лікарняному. До Свята телефонувати не стала, а просто написала повідомлення. Ображаюся на нього за вчорашнє і досі. Він сказав, що між нами можуть бути виключно офіційні відносини. В принципі, я розумію його позицію, оскільки лише призначений на посаду і не хоче зайвих проблем, але навіщо ставитись до мене аж так холодно. Все таки зважаючи на минуле, Свят міг би бути більш люб’язнішим. Досить! Не буду про це думати, а то мені стає неприємно і боляче. От чому мені так не щастить з чоловіками? Чому трапляються постійно якісь козли!

В обід прийшла Таня і принесла мені пакети з продуктами та милиці. Уявлення не маю де вона їх знайшла. Окрім того вона ще і обід приготувала.

- Тань, ну навіщо ти так переймаєшся, я сама собі дам раду, - кажу, бо мені якось незручно, що вона змушена возитися зі мною.

- Не видумуй, тобі потрібно лежати, тому, давай лягай і тримай нову вище. – Ввечері я не зможу прийти, бо маю деякі справи.

- Не хвилюйся, я впораюся, - посміхнулася я.

- Ну добре, тоді до завтра, - сказала вона і пішла.

Коли людина здорова, то зовсім не задумується над тим, яке це щастя бути здоровим. Все сприймається, як само собою зрозуміле явище. І лише, коли стаються якісь проблеми із здоров’ям, то тоді вже по справедливості оцінюємо, який це дар.

От і я ходила собі на роботу, кожного дня все більше грузла в щоденну рутину і навіть не замислювалася над усім цим. А тут мить і все – вже лежиш і кроку ступити не можеш. Важко, коли тебе вибиває із звичної колії. Та найбільше дратує те, що стаєш залежним від чиєїсь допомоги. В моєму випадку, я розумію, що це тимчасове явище, проте мені це все одно неприємно. Не люблю створювати комусь зайвих проблем.

В цій сумній ситуації мене приємно потішив мій кіт. Я раніше чула, що коти завжди вмощуються там, де хворе місце в людини і таким чином вигрівають його. Так от, мій Ніколя так би мовити наочно довів цю теорію. Від коли я занедужала, він майже не відходить від мене і все намагається всістися на хвору ногу.

Ввечері, опираючись на милиці, ледве спромоглася приготувати собі вечерю. Ніколя муркотів та крутився біля столу, вимагаючи їди.

- Зараз дам тобі їсти, - посміхнулася я. Відчинила холодильник і згадала, що вчора з усіма тими катавасіями забула купити котячий корм. Вранці він з’їв останню консерву. - Ох Ніколя, доведеться тобі сьогодні їсти дещо інше. 

Нарізала коту ковбаси та налила в тарілочку молока. Ніколя не надто задоволено, але усе з’їв. Цей похід на кухню трохи втомив мене, тому я вирішила, що пора йти відпочивати. По дорозі в спальню, почула, що хтось подзвонив у двері. «Мабуть Таня все таки вирішила прийти», - подумала я і пішла відчиняти двері. Яке ж було моє здивування, коли я побачила на порозі Свята з великим букетом квітів.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше