видіння минулого

  *  *  *

  Нік сидів у своїй новій кімнаті біля ліжка, в якому, все ще без свідомості, лежала Еллі. Йому довго довелось пояснювати усім, що саме сталося. Аверін залишив його у спокої лише після того, як Лієна повідомила, що він пройшов «теренар розалію». Це викликало шквал емоцій, адже сама ця «перевірка» вважалась чимось сокровенним і ледь не пропозицією руки та серця. Та скандал якось вдалося зам'яти. Авторитет старого у клані був дійсно неймовірним,втім Ніка наразі це не хвилювало.

  Зараз Нік хотів бути  біля Еллі. Він сидів у кріслі біля ліжка, тримав свою подругу за руку, і згадував все, через що, вони пройшли разом. Думки понесли його крізь спогади, у ті часи, коли вони з Еллі були невинними безтурботними підлітками...

   *  *  *

  Чотирнадцятилітній хлопчисько, виконує нудне завдяння кланового вчителя і роздумує над черговим жартом над своєю зведеною сестрою. Він встановив Форму, пастку для Лієни і тепер очікував результатів своєї «роботи».

  Вони двоє, ще з дитинства, були суперниками у всьому, але це позитивно позначилося на них обох, що дуже здивувало Аверіна. Зазвичай учням такого віку контроль і тим більше створення Форм давалося дуже важко, навіть для ельфів, не кажучи вже про хумаер, але ці двоє. Вони граючись створювали такі речі від яких навіть їх вчитель за голову брався.

  - Звісно його присутність благотворно позначилася на навчанні Лієни, але разом з тим, його вплив на неї все сильніший і далекий від бажаного. Дівчинка фонтанує емоціями і її поведінка більше схожа на поведінку невихованої селючки ніж на поведінку леді.

  - Вони ще діти! - відповіла Ролерана. Їй дуже подобалось, що її дочка нарешті стала схожою на дитину свого віку ніж на льодяну ляльку. - Нехай бавляться. Що не кажи, а їх прогрес неймовірний, навіть враховуючи, що стихія Ніка вважається найгіршою. На жаль, вона непридатна ні для війн, ні для мирного життя. Бідний хлопчик...

  - Досить! Я не дозволю йому і надалі паплюжити поведінку Лієни. Лист з Арталону на ім'я Ніка вже прийшов, вони погодились прийняти його як учня. Сім років навчання у відповідному середовищі, більше підходить для хумаер, аніж перебування у нашому клані. - він скривився. Хумаер дикуни, що вчать усіх Мистецтву, хоча деякі їхні клани все ж зберігають у секреті свої кланові Форми, що робить їм честь.

  - Лієна засмутиться... - сумно промовила Ролерана, спостерігаючи як її донька гоняється за «приблудою» з учбовим мечем і кидається напростішими Формами, а той вдало відхиляється від усього, поки не спотикається і вони обоє падають голосно сміючись.

  - Лорі, я розумію, але світ дуже жорстокий і чим раніше вона це зрозуміє тим краще. До того ж я не відрікаюсь від нього. - він знов скривився.

  Нік тим часом розповідав як познущався з патрульного,котрий дуже любив до нього чіплятись.

  - Я йому прямо у шолом вклав простеньку Форму і він ходить і шукає де ж воно в дідька так смердить. - Лія дзвінко засміялась, але побачила батька і затихла.

  - Лія, для леді така поведінка неприпустима! - він похитав головою. - Доведеться поговорити з твоїм вчителем етикету. – глава клану повернувся до Ніка, який вже натягнув льодяну маску не гірше за будь якого ельфа. - Що до тебе, - Аверін дивився на Ніка крижаним поглядом, - тобі прийшов лист з академії, тримай.хлопець здивовано дивився на листа,розуміючи що це явно не до добра взяв листа та від його змісту впав у стан шоку.

  «Нік ер Тоарен, радий повідомити, що Ваша заявка на вступ до академії розглянута та затверджена. Просимо бути готовим до переїзду протягом доби після отримання цього листа.

  З повагою декан академії  Арталон, Рохаз ер Алатір.»

  Дочитавши листа, Нік підняв погляд на голову клану - Моя заявка? Я не подавав заявок! - Сказати що хлопець був розлючений, нічого не сказати.

  - Я подав заявку за тебе. - відповів ельф. - В наших умовах твій талант розвинути не можливо. До того ж твоя стихія... - Аверін замовк в роздумах, - ймовірно вони зможуть пристосувати її хоч до чогось.

  Нік зрозумів, його хочуть позбутися. Він і сам хотів піти вже не раз, але не хотів залишати Лію на самоті з цими крижинами. А в даній ситуації іншого виходу у нього не було. Хлопець намагався поговорити з Лієною, хотів пояснити все, але вона не хотіла навіть чути про нього, лише сказала «вали до своєї академії» і зачинила двері перед його носом.

  Нік швидко зібрав свої речі. Загалом збирати було майже нічого, кілька чистих костюмів та книжок. Все необхідне для навчання було у самій академії,  що значно спрощувало ситуацію. Він вже годину чекав біля воріт резиденції клану. Ніхто не вийшов попрощатись з ним. Нік запевнив себе, що йому до того  байдуже і сюди він більше не повернеться, хіба що, у випадку крайньої потреби. Було лиш шкода дружби з Лією. Вона була єдиним його другом.

  Нік не помітив, як перед ним зупинився екіпаж. Він наче з’явився нізвідки.

  - Тоарен? Швидше сідай! Рухайся! Ти не єдиний кого треба забрати сьогодні! - Нік шоковано витріщився на візника і заліз у карету.

Це тільки з зовні була карета, всередині вона більше нагадувала невелику їдальню. М'які лавки оббиті шкірою, дубові столи. Місця загалом на десять  чоловік. - «якась складна просторова Форма, цікаво». Нік все ж плекав надію, що в академії знають щось про контроль його стихії.