Спадкоємець Шторму: таємниці Ростару

передвісник

- Це як? Не можливо! Якщо ми зможемо заряджати розряджений кристал, то вмить розбагатіємо!!! - прокричав головний та прокричавши «охорона» до якогось пристрою на руці, одразу отримав тримірне зображення якогось бороданя, котрий з кам'яним виразом обличчя запитав лише одне: - Ваші вказівки? - здавалося, що навіть його голос віддавав чимось механічним. - Потрібен найкращий охоронець! Серія Е! Пріоритет - захист об’єкту! – прокричав у пристрій «генеральний». – Об’ект має вціліти за будь яких обставин! Нік не встиг навіть запитати що за серія Е, та що він взагалі несе, як до нього одразу приклеїлись всі інші присутні. - Що Вам потрібно? З вашими можливолстями Ви можете дістати все… Але якщо Ви співпрацюватимете з нами, ми згодні виконувати будь які доручення!!! Будь ласка! Контракт! Підпишіть із нами контракт на співпрацю і ми забезпечимо вас всім: технологічні покращення організму? Піддані, жінки? Ми дістанемо для вас все!!! - прокричав той, що розмовляв біля вікна з пристроєм. Дівчина взагалі почала пропонувати щось не зовсім зрозуміле для нього… Нік лише дивувався, як ці буйні психи змогли заснувати фірму. Навіть Кісара шоковано дивилась на Ніка. Проте він знав, що приблизно так і буде. У світі, де брак ресурсів, людина, що здатна відновлювати заряд, стане наймогутнішою істотою!

- Я свої вимоги озвучив! У вас три доби на відповідь. – Нік розвернувся та пішов з зали під метушню кинувшихся до роботи голів фірми. Що ще їм залишалось, коли він поклав кілька заряджених ємностей на стіл? Нік і сам не розумів, що він щойно заплатив достатньо для того, щоб купити півміста з потрохами. Але вже на виході з будівлі, перед Ніком стала група дівчат. Втім він помітив, що щось з ними було не так. Вираз обличчя в них був ніби не живим. Неначе в них відібрали всі емоції. Але найцікавішим було - їхні очі. Вони світились якимось неприроднім світлом. І це було дивно. До того ж, Нік зі своїм відчуттям Потоку міг заприсягтись, що в кожної в грудях було джерело, схоже на те, що було задіяне у його мечі… тільки набагато потужніше. Всі вони були одягнені у однакову уніформу та були на одне обличчя, неначе близнючки. - Як бачите, я взяв на себе сміливість призначити Вам охорону. Наш штучний інтелект відібрав найкращих моделей, котрі тільки ми змогли дістати. Серія Е. Вони відрізняються тільки програмним забезпеченням. Все інше в них однакове. Вважайте, що це плата за Ваш дорогоцінний час. - промова «генерального» котрий нарешті наздогнав Ніка та Кісару, що йшла слідом за ним, була швидкою. Він явно поспішав. І Нік розумів чому. -Попередньо - ми згодні! Але на вирішення Ваших умов знадобиться час. Тому ми просимо Вас почекати до того моменту, як ми отримаємо результат. Ми з Вами одразу ж зв’яжемось, як тільки щось досягнемо. А тепер, будь ласка оберіть одну з них! Інакше може постраждати наша репутація! Хоч всіх разом обирайте! - Нащо мені такий головний біль?! Я й сам про свою безпеку можу подбати. - Ніка дратувала сама можливість того, що його супроводжуватиме настирний охоронець. До того ж, такий дивний. - Не хвилюйтесь! Жодна з них не буде баластом. Тим більше - вони здатні виконувати різні доручення від вашого імені! - без жодних вагань продовжив «генеральний». - До речі, ми так і не представились. Мене звуть Промас! Можете звати мене Промом. Щодо Вашого імені нас вже проінформувала Кісара. То яку оберете? Цей потік слів дратував Ніка ще більше. Цей материк був цікавим місцем для дослідників. Навіть його власна жилка дослідника волала від захвату... Втім, Нік дуже швидко її вгамував, варто було йому лише згадати той самий день… Але зараз, якщо він хотів співпрацювати з цією організацією. - Ця! - хлопець ткнув пальцем у одну з дівчат навіть не дивлячись на неї. Вона лише зробила крок вперед та стала перед Ніком явно у військовій манері. - Модель Е734 до ваших послуг! - беземоційним майже механічним голосом промовила «дівчина». Але те, що почалось далі стало справжнім проявом хаосу… - Е734, з цих пір, право власності переходить цьому чоловіку! - голосно промовив Пром та посміхнувся. Після чого, вже звертаючись до Ніка, сказав таке, що поставило хлопця у ступір. - Вони дуже слухняні для своїх господарів. - Пане! Будь ласка, дайте зразок вашого днк! - «дівчина» стояла та своїм беземоційним голосом просила дати їй щось незрозуміле. Він просто втупився у неї не розуміючим поглядом. - Дуже смішно Пром! - Кісара роздратовано дала запотиличника «генеральному» та почала пояснювати - зразок днк, ну це мається на увазі кров, слина, або ж… - те, що червоніюча жінка сказала Нікові на вухо, змусило його самого шоковано відстрибнути від неї. - Так і знав, що з тобою щось не так… - хлопець відсторонився від Кісари та скориставшись голкою, що протягнув Пром, проколов собі пальця. Після чого, Е734 просто злизала краплю крові. Хлопець трохи напружено за всім цим спостерігав, але після всього цього «дівчина» промовила: «реєстрація завершена». Та стала поряд з Ніком, котрий навіть не роздумуючи випарував голку. Він навіть не помітив трохи розчарованого виразу обличчя управляючого фірмою.

Лієна та Ролерана зайшли до кабінету Аверіна. Ельф сидів за столом та про щось глибоко задумався, тому навіть не помітив, як його рідні зайшли . - Батьку! Може нарешті перервешся? Ти настільки занурився у свої дослідження, що зовсім забув про нас! – Лієна звернула на себе увагу вимогливим тоном, від чого ельф подивився на неї здивованим, нічого не розуміючим поглядом. Втім обійми Ролерани швидко привели його до тями. - Вибачте!.. Але я надто захопився цим... До того ж, є речі, котрі я не можу розповісти допоки не буду повністю впевненим у своїй правоті. Але попередньо - це може вас шокувати. Тому я нічого не розповім до останнього. - Аверін виснажено обійняв дружину, а його сумний голос викликав у них лише співчуття. - То що робитимемо з цими «орденцями»? Вони продовжують атакувати Направляючих! - Лієна вирішила уточнити головне питання. Вона сама жадала помсти, але відповідь її шокувала. - Нічого. Тенторії вирішили втрутитись. До того ж, те над чим я працюю, набагато важливіше для Ніка... навіть за помсту. - Аверін змовк та притягнувши дружину до себе, посадив її собі на коліна. Лієна ж, від всього цього лише скривилася та пішла геть… * * * - Це місто назвали «Альдер». Не знаю чому саме. Кажуть, його заснували обдаровані, але це лише одна з теорій. - Кісара пояснювала історію та тонкощі цього міста. Вона явно була чимось роздратована, але Нік навіть не здогадувався чому. - В мене є до Вас питання, нащо Ви дали цій речі ім’я??? - Мені не зручно ось так звертатись до когось, хто має вигляд людини. Врешті, це мої забаганки. Ти краще поясни мені, що ті йолопи пропонували мені? - Нік спокійним тоном відповів Кісарі та продовжив спостерігати за містом, поки його увагу не привернув потік людей. Все б нічого, але вони ЛІТАЛИ за допомогою якихось пристроїв на спині та взутті. Хлопець навіть протер очі, неначе намагаючись розвіяти видіння. - Ну, це найдорожче, що можна отримати у цьому місті. Модифікації тіла це не те, що може собі дозволити людина без великих статків… А люди, ну тут можна купити людину виплативши за неї її борг по кредиту. Зазвичай викупають жінок. Чоловіків частіше за все викупають для війська. - жінка розказувала все це таким тоном, наче це було нормальною, звичною справою. - Отже ви для них не більше ніж худоба… - Нік відповів роздратованим тоном та повернувся до андроїда. - отже Ельза. Що ти про все це думаєш? - Мій найвищий пріоритет - життя та воля господаря! Все інше не має значення. - механічно відповіла «дівчина», немов якась лялька.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше