Спадкоємець Шторму: таємниці Ростару

хто такі синтохуми?

 Формуючи Розряд та наповнюючи його Силою до меж, котрі здатна витримати подібна Форма направляючий нарешті підвівся. «Дівчина» спостерігала за Ніком та перевела погляд на свою зброю. Нарешті зрозумівши, що гармата знищена, вона змінила її на меча, що висувався знову ж таки з місця, де у людей долоня розташована. Вона кинулась на Ніка, але той лише випустив Розряд у сторону «дівчини», що відкинуло її на кілька метрів та судячи з усього пробило у ній діру.

Нік перевів дихання. Ця сутичка виявилась досить небезпечною навіть для нього. Хлопець обережно підійшов до тіла "дівчини". Йому було цікаво, як влаштоване це штучне тіло. Те, що він побачив, його шокувало. Вона майже нічим не відрізнялась від людини, окрім хіба що арсеналу. - Модифікована. Хтось поклав цілий статок, щоб нас прибрати... - Щорс оглянув "дівчину". Після чого підвівся та швидким кроком пішов до свого мобіля. - Ти йдеш? Я відвезу тебе до безпечного місця. Твого синтохума туди вже доставили. Нік лише знизав плечима та застрибнув у мобіль Щорса, котрий зірвавшись з місця розігнався та не збавляючи ходу понісся по вулицях міста. Хлопець ледве встигав помічати вулиці, настільки швидко Щорс змінював напрямок руху. Він навіть занервував варто було якомусь мобілю вискочити перед ними, але як виявилось, його супутник був доволі досвідченим водієм. Йому вдавалось ухилятись від зіткнень навіть не напружуючись. В якийсь момент Щорс пірнув у чергову підземну стоянку та зупинився. Нік навіть не одразу зрозумів, що саме сталося і все його нутро ледь не віддало сніданок на волю. На цій парковці було багато різноманітних мобілів та інших засобів пересування. Він здивовано озирався та був вражений двоколісному «засобу», як тоді сказали стражі. Але не встиг Нік вийти з мобіля, як до нього підбігла Кісара та провела якимось пристроєм, що видавав якісь дратівливі писки з певним інтервалом. - Чистий! - вигук Кісари рознісся луною по стоянці. Нік ледь скривився та покосився на жінку, котра направила пристрій на Щорса, втім результат був такий самий. - На тобі також не знайдено «сигналок». Нік, розбудіть ляльку! Код у сховку в мобілі. Вам потрібно на якийсь час зникнути. - жінка від хвилювання настільки швидко базікала, що Нік ледве встигав уловлювати сенс сказаного. Втім це не зупиняло жінку ні на мить. - Покиньте місто! Спробуйте до кочових приєднатись! Там вас шукатимуть в останню чергу. До того ж… Кісара не встигла закінчити речення, адже на стоянку де вони розмовляли, вдерся цілий загін, бійці котрого були одягнені у однакові «обладунки». Вони повністю закривали тіло та голову, тому зрозуміти хто перед ними було неможливо. Вони роззосередились по стоянці та почали обшукувати приміщення. - Дідько! Це корпоративний загін зачистки. Якщо вони тут… то офіс… - Щорс присів та знервовано прошепотів до своїх супутників. - Ну все! Ці нас так просто не відпустять… Нік вже не слухав. Він крадькома переходив від одного мобіля до іншого. Намагався знайти найкращу позицію для атаки, тому ховався. Зрештою, побачивши що загін обшкує все «ланцюгом», строєм, що дозволяв швидко виявляти та оточувати ціль - дуже ефективний стрій, проти звичайних людей, Нік лише посміхнувся… Він блискавкою перемістився до найближчої пари, що оглядала черговий мобіль та, вихопивши трофейного меча, розсік обох. Його одразу помітили інші бійці та почали обстріл, від чого хлопець ледве встиг присісти та «стрибнути» до тих, хто намагався його оточити. Ці двоє виявились дуже моторними. Їм навіть вдалось відреагувати на атаку Ніка, котрий опинився поряд з ними за секунду після початку обстрілу. Вони навіть встигли вихопити свої «різаки». Нік не очікував такої швидкості, тому ледве встиг ухилитись від спрямованої у нього синхронної атаки. Йому довелось відстрибнути та розрядами знищити цих «притких»… Направляючий так і стрибав від однієї до іншої ланки ланцюга, поки не вивів їх усіх з ладу. Кісара та Щорс лише шоковано спостерігали за цим дійством. Вони знали, що такі загони вважались найсильнішими підрозділами. В них було найкраще обладнання, що можна було знайти на складах корпорації. Окрім того, у такі загони набирали «синтохумів», котрі мали найкращі бойові здібності, а після модифікацій… Їх не дарма вважали посланцями смерті. І цих посланців, щойно вирізали усіх, як овець.

Вони навіть не встигли нічого зробити. Нік нарешті зупинився перед Кісарою та Щорсом. Він «стрибнув» до них, що явно налякало їх. Неначе він збирався їх прикінчити. - Як? Як вони нас знайшли??? - Кісара здивовано переводила погляд з Ніка на тіла загону. Вона дійсно не розуміла, як таке могло статись. - Це вже не важливо. Нік ми займемось цим питанням. Зараз вони обдумуватимуть що робити далі. Вам потрібно покинути місто якомога швидше. - Щорс потер перенісся та вказав на мобіль в котрому лежала «Ельза». - Емм, Нік! Той страж щось зробив із нею. Мені не вдалося увімкнути навіть резервне джерело. - Кісара сумно подивилася на Ніка. - Вибачте! Мені не вдалось зберегти вашу власність. Потрібно було одразу увімкнути захист від імпульсу, можливо вона відреагує на свого власника. Нік підійшов до мобіля та відчинив дверцята. »Дівчина» лежала не подаючи жодних ознак життя. Навіть джерело, котре було у неї в грудях ледве подавало ознаки свого існування. Хлопець поклав їй руки на груди та почав пропускати Потік. Повільно та обережно. Малим темпом накачуючи її джерело Силою. - Мене цікавить одне питання… А що буде, коли Торана’р скінчиться? - Щорс задав питання котре хвилювало багатьох дослідників Потоку. Втім відповідь могли дати ті, хто досяг вершин у керуванні цим самим Потоком. - Це не можливо! Ти можеш вичерпати річку водяним колесом? Чи спіймати вітер млином? - Нік спостерігав, як джерело наповнюється жадібно поглинаючи Потік. Тому відповідаючи на такі питання, він просто вбивав час. Для нього все було просто. А людей, що не мали уявлення про Потік, не мало сенсу просвіщати у такі моменти… Хоча у наступну мить його немов вдарило струмом. - Кісара! Розу та інших «відбракованих» витягни! Вони мають бути готові переїхати одразу, як скажу. Мене не хвилює, як ти це зробиш. Інакше, вони просто вибухнуть! - Нік мав деяки плани на цю молодь і втрачати їх зараз було б нерозумно.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше